Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Сон почав зморювати досить швидко — далася взнаки втома. Поліна відчула, що підійшла до тієї межі між дрімотою та дійсністю, коли спрацьовує скринька — кришка відкривається, і в очах спалахують райдужні кола та перламутрові переливи. Але спалахів не було. Поля все глибше і глибше занурювалася в сон. Свідомість відключилася.

Прокинулася Поліна від того, що за вікном гримнув грім. Хмари густішали весь вечір — не дивно, що почалася гроза, хоча восени таке трапляється не часто. Думка про осінню грозу була першою, що прокралася в голову, коли Поліна розплющила очі. Друга думка — чому Поля у своїй кімнаті? Чому вона нікуди не перемістилася? Чому скринька не спрацювала?

Поліна крутила артефакт у руках, намагаючись збагнути, що не так. Може, його підмінили? Чи, може, він спрацьовує не щоночі? Сьогодні не та фаза місцевого нічного світила? Чи скриньці завадила гроза? Чи те, що Поліна надягла плащ? Ні, все це, імовірно, ні до чого. Десь усередині вже народилася відповідь на запитання — скринька не спрацювала, бо вона оживає далеко не у кожного в руках. Це сильний артефакт, але він підкоряється лише носію відповідної магії. Він слухався Поліну, але тепер, коли її магія запечатана, перетворився на звичайну дрібничку.

Поля відчула сильну досаду. Вона так сподівалася, що вже сьогодні побачить Ізіаля і дізнається, чи не він заварив усю цю кашу з її потраплянням у цей світ. Але розмову доведеться відкласти. Спершу треба знайти Ворона, щоб розпечатав магію. Питання лише, де його знайти? Вона прокручувала в голові їхню розмову. Здається, Ворон згадував якийсь замок. Назва не відклалася в пам’яті — мабуть, той не уточнив. Але можна підключити логіку. Ворон же явно дуже багатий. Тут маги не бідують, як уже встигла помітити Поліна. А сильні маги — тим паче. Залишилося дізнатися, які з довколишніх замків найрозкішніші, і хто є їхніми господарями. Але то вже завтра.

Поліна встала, щоб заховати скриньку назад, у саквояж, коли почула, як хтось зовні відчиняє двері її покоїв…