Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Тайлер нервово крокував туди-сюди у своєму кабінеті. Події останнього дня його не просто дратували — виводили з себе. Все складалося не на його користь. Ізіаль узятий під варту. Він, звичайно, не з тих, хто видаватиме таємниці своїх клієнтів, але існувала ймовірність, що небезпечна інформація випливе назовні. Треба було поспішати — якнайшвидше закінчити справи з дівчиськом. Але вона раптом виявила незрозумілу примхливість і непокірність. Тягне з підписанням договору, торгується.

— Не нервуй ти так, — неквапливо підливаючи в келих бурштиновий напій, сказав Кур'є.

Юрист та найкращий друг був у курсі всіх справ, але, на відміну від Тайлера, виглядав абсолютно спокійним. Розслаблено розкинувшись у кріслі, він дивився на хмари, що згущалися за вікном, з якоюсь філософською усмішкою.

— Договір складено філігранно. Королівським юристам не буде до чого причепитися. Ти сумніваєшся у моїй компетенції?

— Не сумніваюся, — це було правдою. Своєму юристу Тайлер довіряв беззастережно. — Але час грає проти мене. Скільки триватиме вся ця тяганина? Я взагалі не розумію, який ґедзь вкусив цю дівку. З чого їй надумалося торгуватися та зволікати?

— А я тобі скажу з чого, — Кур'є збовтнув напій у келиху і влив у себе рештки. — Ти не знаєш жінок. З ними так не можна. Надто вже ти панькаєшся з Елайзою. Новий гардероб, педагоги… будь-яка примха. Сестру її навіщось сюди притягнув, — Кур'є поставив порожній келих на стіл: — Будь ласкавий, плесни ще. І собі, — додав з усмішкою, — годі ходити коло та навколо.

— Що ж ти пропонуєш? Посадити її на хліб та воду? — Тайлер послухав друга — наповнив келихи і сів у сусіднє крісло.

— Теж хороший спосіб зробити жінку поступливою, але не такий швидкий, який можу запропонувати я. Тобі потрібно, щоб вона якнайшвидше підписала шлюбний договір? Проведи з нею ніч — і дівчина сама почне благати тебе не затягувати шлюбний процес.

— Але… — Тайлер трохи здивувався, — навряд чи вона дасть на це згоду… А якщо застосувати силу, вона може поскаржитися…

— Кому? — посміхнувся Кур'є. — Вона сирота. Та й не обов'язково застосовувати силу. Підлий їй у напій гарну порцію веселого зілля. На її молоді мізки воно справить такий ефект, що ні про який опір не йтиметься. Сам теж добряче сьорбни, — реготнув юрист. — І вам забезпечена весела ніч. А вранці, коли ефект зілля вивітриться, і вона усвідомить, що сталося, на колінах тебе благатиме не кидати її і швидше оформити документи. Підпише будь-які папери, повір.

Ідея Кур’е спочатку здалася Тайлеру спірною, але що більше він її обмірковував, то більше вона йому подобалася. Позбавлене невинності дівчисько поводитиметься зовсім по-іншому. Стане у всьому залежною від Тайлера, поступливою та зговірливою. Для нього ж у такому розвитку подій немає жодного ризику. Навіть якщо дівчисько почне патякати і підуть чутки, то вони не сильно вдарять по його репутації. Хто засудить нареченого та наречену, які не дотерпіли кілька днів до одруження? Не такий вже й великий гріх.

Що стосується самої ночі… Ще кілька днів тому перспектива не здавалася б Тайлеру такою вже приємною. Але в останні кілька днів з ним щось сталося. Він став вважати Елайзу привабливою. До цього дівчисько не будило в ньому абсолютно жодних бажань. А тепер думка про те, щоб заволодіти нею, змушувала тіло бурхливо реагувати.

— До речі, будь готовий до… кхм… крайньої непоінформованості та наївності, — знову зареготав Кур'є. — Адже вона сирота. Навряд чи хтось розповідав їй у подробицях, що відбувається між жінкою та чоловіком у пікантні моменти.

Необізнаність Елайзи в інтимних питаннях буде Тайлерові тільки на руку. Набагато простіше заволодіти недосвідченою, ніж тією, хто розуміє, що до чого. З наївним дівчиськом у нього не виникне проблем.

За вікном сильно гримнуло.

— Починається гроза, — Тайлер нетерпляче глянув на Кур'є. — Тобі краще скоріше вирушити додому.

— Розумію, розумію, — губи юриста роз'їхалися в кривій усмішці. — Сьогодні вночі тобі буде не до гостей. Прощаюся, — підвівся він з крісла.

Вечір у Поліни видався метушливим. Прибув гардероб, який Тайлер замовляв для Елайзи та Глорі. Слуги метушилися зі скринями, розвішували вбрання в шафах, а Полі так хотілося якнайшвидше залишитися на самоті.

Ні, як і будь-якій жінці, їй, звичайно, цікаво було поглянути на розкішні сукні та аксесуари, але зараз перед нею стояло набагато важливіше завдання. Справа в тому, що вона, здається, зрозуміла, куди саме переносить скринька. Здогадалася, як цим можна керувати. І їй хотілося якнайшвидше перевірити здогад.

Коли слуги перестали розбирати гардероб, Поліна відправила всіх, пославшись на те, що дуже втомилася і хоче раніше лягти спати. Від вечері вона також відмовилася. Замкнулася у своїй кімнаті, дістала скриньку і накинула плащ із каптуром. Це для маскування. Хтозна як складуться обставини під час чергового перенесення. Поліна задумала дуже ризиковану аферу. І хоч скринька дозволяла у разі небезпеки відразу повернутися назад — варто тільки опустити кришку, але без маскування Полю все одно можуть встигнути побачити і впізнати.

Зручно вмостившись у кріслі, вона почала думати про Ізіаля. Чому саме про нього? У цьому й полягав її здогад — скринька переносить до тієї людини, про яку думав безпосередньо перед тим, як заснути. Першого разу Поліна думала про короля — от і потрапила до дивного червоного храму, куди якраз прибув король. Вдруге вона думала про Ізіаля — ось і потрапила до його кабінету, де той розмовляв з Тайлером, а втретє Поля знову думала про короля — і опинилася в його опочивальні, де він збирався розважитися зі своєю пасією у червоній сукні.

Якщо здогад вірний, то скринька повинна буде перенести Поліну в тюремну камеру до Ізіаля. Полі дуже хотілося дізнатися, звідки в нього її земний рецепт і чи не причетний підпільний маг до її потрапляння у цей світ. Можливо, це він і влаштував їхній з Елайзою обмін, а отже знає ритуал, завдяки якому можна всіх повернути на свої місця. Скільки б Поліна віддала за те, щоб опинитися вдома!