Читати книгу - "Красуня та чудовиська, Надія Борзакова"

І я не мала підслуховувати. Треба було просто прикрити двері кабінету, що відкрилися протягом, як я й збиралася.

-...на таке не вмикати відповідь?! - щось впало і з гуркотом розбилося

- Я тобі цього не пропоную, - незворушно промовив Ігор, - але діяти не нахрапом треба.

- Так уже пробували, і результатом стала відрубана голова у мене на подвір'ї!

- Не спробуємо ще раз, будуть десятки відрубаних голів, включаючи твою, Артуре. Поки Пороха Розумовський кришує, нам не розвернутися. А як компромат нариємо, він стане шовковим – засцить за своє крісло.

- Вже нарили...

– Це фігня. Курам на сміх. Потрібна інформація з особистого ноутбука Пороха - там вже точно все буде про їхні спільні справи.

- Я сидіти і чекати, доки комусь пощастить до нього дістатися, не стану!

- Ну так давай! - здійнявся Соловей, - Запускай поглинання або тупо бійців своїх на стрілку. А я поки що ставки зроблю, хто на зону потрапить, а хто здохне в процесі. Потім черга й до тебе дійде, Баріне. І опиниться твоя принцеска в волохатих лапах Пороха.... Та тихо ти, тихо. Ще давай мені вріж.

Далі я не слухала. Рішення – просте та зрозуміле, елементарним пазлом склалося в голові. Збігши нагору, я зайшла до гардеробної. Дістала з її надр ті самі шорти, в яких лежав забутий скарб, здатний створити зброю, отримавши яку, Артур покладе край війні. Ось тільки заплатити доведеться занадто дорого.