Читати книгу - "Зуби дракона, Микола Олександрович Дашкієв"

Кілька разів Майя поривалась написати Андрієві, але зупиняла себе. Так, він би її зрозумів! Тільки хто знає, чи не зародиться в ньому почуття зневаги та образливої жалості до тієї, яка не може дати собі ради?.. Це було б для Майї жахливим ударом. Андрій досі не сказав їй жодного слова кохання, його увага та щирість могли бути тільки виявом звичайних хороших людських якостей, але вона сподівалась на взаємну любов і свято оберігала її.

Збігали дні за днями, а Майя не могла позбутися тупого одчаю. Треба було б розрубати вузол суперечностей, докорінно зламати життя — і одразу б прояснився небосхил. Однак у Майї невистачало на це сили.

І ось позавчора вона раптом ніби прокинулась від важкого сну. Цьому посприяв, сам того не знаючи, Чарлі Бертон.

Останнім часом Чарлі зовсім знахабнів. Він, мабуть, вирішив, ідо позбувся суперника, і, вже не криючись, висміював Лаптєва. Майї урвався терпець, і вона порадила Бертонові не марнувати запасів жовчі: Андрій Лаптєв — її наречений, а незабаром зона стане його дружиною!

— Дружиною?! — зловтішно перепитав Чарлі. -В кращому разі — коханкою. Ви не знаєте специфіки радянського життя. Якщо містер Лаптєв одружиться з вами, він назавжди зіпсує собі кар’єру і зможе працювати хіба фельдшером десь у Сибіру, на засланні. Класова боротьба, хіба не знаєте?.. Містер Лаптєв безкарно одружився б з вами в тому разі, коли б ви були якоюсь задрипаною робітницею або селянкою з порепаними п’ятами!

Майя вигнала геть зарозумілого нахабу, але його остання фраза врізалась в її мозок, як щойно відкрита істина, спалахнула яскравим дороговказом.

Чарлі повторював газетні вигадки, це ясно. Але ефемерний титул дочки раджі і справді відштовхуватиме від Майї радянських людей. То значить, треба порвати з минулим, виїхати до Росії, стати на якийсь завод хай навіть прибиральницею. І аж тоді, коли руки вкриються мозолями і розвіються спогади про безтурботне життя, вона буде гідною Андрія Лаптєва.

Любе, наївне дівчисько! Воно розуміло все надто примітивно, бо не знало життя взагалі, а життя радянських людей — тим більш. І саме з книжок запозичила вона ідею фіктивно одружитися з Лаптєвим, щоб здобути право в’їзду в Радянський Союз, а потім до часу покинути того, хто найдорожчий у світі.

Нікому — ні матері, ні навіть Андрієві — Майя вирішила не розкривати свій план завчасно. Почнуть відмовляти, радити щось інше, краще та й зіб’ють на гірше. Ні, відтепер вона сама господар своєї долі!

В стародавній Індії існувало вісім форм шлюбу, і один з них, вільний, називався “шлюбом гандгарвів” — “шлюбом небесних музикантів”. В правилах Ашвалаяни говориться, що варто промовити: “будь мені за чоловіка” та “будь мені за дружину” — і цього досить. Хай, крім двох закоханих, нема нікого довкола — в ту ж мить пролунає чарівна музика повітряних божеств — гандгарвів, музика щастя, чутна тільки молодому подружжю, і цим буде назавжди освячений шлюб.

Майя вимовить ці слова через кілька хвилин. Вимовить перед усіма, в присутності батька й матері. Невже ж не відповість на них Андрій?! Він мусить, мусить відповісти! Вона потім розповість йому все, благатиме пробачення!..

В двері постукали. То Енні, вірна Енні, яка гадає, що її господиня й справді виходить заміж. Просять іти?.. Гаразд, зараз.

— Енні, ти з’ясувала сагібові, що він повинен надіти мені на шию вінок з квітів?

— Так, пані. Він запитав: “Навіщо”? Я йому відповіла, що так годиться.

— Гаразд, іди.

Посутеніло. Спалахнули гірлянди ліхтариків. Загомоніли веселі голоси. Ось вже й батько з матір’ю пішли до “пуджа барі” — до будиночка, де святкується за староіндійським звичаєм Каліпуджа, свято богині кохання Калі. Майя востаннє глянула на себе в дзеркало, поправила волосся, взяла в руки весільний вінок квітів і вийшла з кімнати. Вона йшла святковою алеєю — мовчазна й велична, гордо несучи голову. Ось на неї впало світло, і враз почувся схвильований шепіт:

— Червоне челі!.. Червоне челі!..

Далі й далі… Кілька кроків лишається до тих трьох, які стоять і про щось невимушено розмовляють. Ось батько обернувся в її бік і замовк, вражений… Ось Чарлі Бертон урвав сміх і здивовано позирнув на неї… А ось і коханий підвів очі, посміхнувся і взяв гірлянду квітів з рук Енні. Любий, він навіть не догадується, що це означає!

Серце у Майї ледве-ледве не вискакувало з грудей. Але вона нічим не зрадила свого хвилювання, не прискорила ходи і, підійшовши до Андрія, наділа йому на голову квітучу гірлянду.

— Я тебе кохаю, любий! Будь мені за чоловіка!

Андрій сіпнувся, зблід. Він жмакав свій вінок у руках, не знаючи, куди його подіти, а Майя стояла проти нього, благала поглядом, безмовно ворушила губами, бажаючи підказати потрібні слова. І він зрозумів:

— Я тебе кохаю, люба! Будь мені за дружину!

На плечі Майї м’яко лагли пахучі квітки. Її губи зустрілися з губами коханого. І в цю мить дівчина зрозуміла: ні, це був не фальшивий шлюб, а те, що насправді з’єднає двох людей навіки! Ніколи не залишить вона коханого, нікому його не віддасть, захищатиме, як захищає тигриця своїх дітей! їх поєднав світлий і радісний “шлюб гандгарвів”.

Тільки де, де ж та нечутна іншим музика щастя? Хай не існує жодних богів, але ж мусить хоч у пам’яті прозвучати якась ніжна й хвилююча мелодія?

Майя напружувала свій слух… Але тихо-тихо було навколо.

Та ось десь, далекий, — може навіть нечутний іншим, — почувся постріл, а слідом за тим — болісний крик.

Може, примарилось. Може, причулось. Тільки Майя здригнулась і ще міцніше притиснулась до коханого.

Як громом вражений, стояв Чарлі Бертон біля входу в “пуджа барі”. В нього перед очима пливли барвисті кола, руки несамохіть стискалися в кулаки, а серце то завмирало, то несамовито билося об грудну клітку.