Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

"Що готово?" - мало не ляпнула я, але вчасно прикусила язика. Це я не в курсі якогось плану, а ось Альва мусить знати і хто такий Орм і що готово.

- До затемнення залишилося не так багато часу... - голос Карла став задумливим і монотонним, ніби людина поринула у свої думки. - Потрібно скоріше розв'язувати питання з Інгемаром.

- Мені треба знов спробувати його отруїти? - уточнила обережно і відразу отримала погляд повний розчарування:

- У твоїх розумових здібностях я вже переконався. Ти йому навіть отруту підсипати не змогла, але залишати його живим небезпечно. На церемонії ти маєш бути одна, а Інгемар цього не допустить, навіть якщо половину його тіла паралізує. Потрібно знайти спосіб вивести його з гри. Хмм… – чоловік розслабився, відкинувся на спинку та закинув ногу на ногу. Поглянув на мене, потираючи пухке підборіддя: — Він дійсно останнім часом часто тиняється поряд з тобою?

- Іноді ми перетинаємося, - ухильно відповіла, внутрішньо здригнувшись від підступної усмішки, яка заповзала на обличчя Карла.

- Тобі треба буде заманити його до крижаного озера.

– Коли? - перепитала, проковтнувши питання «навіщо?». Може, це теж загальновідомий факт, але, схаменувшись, додала: - І взагалі, можливо, Мар не захоче зі мною йти…

- Не захоче, - передражнив мене дядько Альви. - Доведеться зробити, щоб захотів. Може хлопчисько все ще мріє залізти тобі під спідницю. Підморгни йому, стрільни очима, припини кричати як скажена тварюка хоч на день. І проведи до озера. Завтра опівдні! Але якщо дізнаюсь, що ти ще щось накоїла без мого дозволу...

Погрозливий блиск в очах чоловіка налякав навіть мене, а Карл спритно і занадто швидко для своїх габаритів піднявся на ноги та попрямував до дверей. Перед тим як вийти, він ніби змінився, знову перетворився на гордовитого аристократа, і пішов геть. Я лише перевела подих, а потім відчула знайоме поколювання та помутніння в очах. Час скінчився.

Швидше підхопилася на ноги та обернулася до стіни:

- Не виходь! - крикнула, звертаючись до Інгемара. - Сподіваюся, ти все чув, а мені час. Я буду на тебе чекати.

Наступний вдих я зробила вже у своєму кабінеті.