read-books.club » Фентезі » Аеніль 📚 - Українською

Читати книгу - "Аеніль"

214
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Аеніль" автора Дмитро Федорович Кузьменко. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 56 57 58 ... 63
Перейти на сторінку:
Вона зустрічала його брата у своїх батьків, але самого не бачила ніколи.

— Можеш йти до своїх друзів, — промовив Евагор до Аеніль. — Або, якщо хочеш, можеш залишитись тут. Скоро почнеться конкурс краси і одночасно фінал з Гри, потім бал і, зрештою, святковий бенкет.

Аеніль подивилася у інший бік залу. Там Ембла з напруженим і трохи зляканим виглядом вислуховувала Анахарсія. Савлій, що прийшов, чи, швидше, був притягнений Сабіллою, продовжував про щось з нею сперечатися, Леонт мовчки сидів з якоюсь незнайомою Аеніль дівчиною з третьої групи алхіміків. Була й Гелео, стояла, схована за каптуром, зовсім неподалік, з дівчиною у химерному зеленому шарфі поверх мантії й досить незвичною, хоч і людською, зовнішністю — дуже довгим світло-коричневим волоссям, яскраво-зеленими очима і блідо-рожевою шкірою. Аеніль відвернулася, коли її помітила Гелео, і сказала:

— Та ні, я посиджу тут.

Майстер кивнув і став дивитися, як служники застилали килимом підвищення, де мали виступати учасниці конкурсу краси. Аеніль звернула увагу, що до зали увійшли дві дівчини, і не стрималася від питання:

— А хіба пари на бал не повинні складатись з хлопця і дівчини?

Сатія пирснула сміхом, холодним, як крижана вода, але Аеніль пропустила його повз вуха.

— Колись так було, — відповів майстер Евагор. — Але через те, що на деяких відділеннях або мало хлопців, або мало дівчат, це скасували. Та й загалом це не академічна традиція, це завели арнінські дворяни, якій й стали проводити перші конкурси тут. Тепер достатньо прийти або з другом, або з подругою, чи як там вийде. Також батьки можуть брати дітей…

Евагор змовк, бо до них нерішуче підійшла Гелео.

— Привіт, — тихо промовила вона до Аеніль.

Аеніль промовчала, відвернувшись убік. Знову пролунав сміх Сатії і вона різко сказала:

— Синьошкіру ігнорують, от біда, — від гострих очей молодшої Тарту не сховає і каптур.

Аеніль теж навмисно засміялася. Гелео деякий час стояла, а потім вибігла з зали. Її спробувала зупинити дівчина у зеленому шарфі, але безуспішно.

Евагор стурбовано подивися услід лебенійці і сказав Аеніль:

— Чому ти так?

— Вона обманювала мене. Я їй не пробачу, — холодно промовила Аеніль, хоч її голос тремтів. Вона сама не сподівалася на таку реакцію Гелео.

Евагор спохмурнів, але нічого не сказав.

— Вже розпочинається конкурс краси, — спробувала розрядити напруження Марія Тарту.

— А я хочу подивитися на Гру, — капризно і наполегливо промовила Сатія. — Триста років мені треба тих дівок видивлятися. Якби ж їх можна було…

— Пішли, якщо хочеш, — різко перебив її батько.

Майстер Елітіс пропустив Діора Тарту, а Сатія спритно перестрибнула через невисокий стіл. Її рухи були плавні, заворожуючі й водночас моторошні, не схожі на людські. Коли після стрибка вона пригнулася, а потім випрямилася, хижо зиркнувши на Аеніль, учениця згадала… Ніч, коли вона виконувала покарання майстра Евагора… учень, що лежав у коридорі… і темна фігура, що схилилася над ним. Дівчинка тоді відчула на собі погляд, хоч і не бачила його… Той же погляд, що й зараз. Аеніль зблідла й несвідомо підсунулася ближче до майстра Елітіса.

— Це тобі не зала для фізичних тренувань, — жорстко гримнув Діор на дочку і вліпив їй запотиличника.

Вона здригнулася від удару, але нічого не сказала, мовчки пішла поряд з ним до столів, де розсідалися гравці.

Тим часом майстриня Іветт оголосила про початок конкурсу краси. На сцену вийшло дванадцятеро дівчат і вона стала оголошувати їхні імена:

— Лая Іветт, Сафія Ехем, Енгільда, Івонна Хомська, Адель Йонсон, Хілея Ехем…

Коли Діор і Сатія відійшли достатньо далеко, Марія Тарту тихо промовила до Елітіса:

— Сатіах стає неконтрольованою. Занадто багато собі дозволяє.

— Повна протилежність Ади? — спитав Елітіс.

— Я не знаю… Я не думаю, що вона насправді така зла… Вона страждає. Через Аду, а, може, й ще через щось… Думаю, що це знак протесту. Аби тільки це нічим поганим не закінчилося.

Марія подивилася на Аеніль і спитала:

— А це про її сестру…

— Так, — кивнув Евагор.

Аеніль прислухалася, хоч спробувала зробити вигляд, ніби дивиться на дівчат, які тепер по черзі походжали по сцені перед викладачами, що мали обрати серед них найкрасивішу.

— Це ж треба, щоб так все сплуталося… Однак Дім не зможе тут дуже зарадити, навіть якби був у цьому особисто зацікавлений. Домовитися ми можемо, але платити…

— За це не турбуйтесь. Ми вас просимо лише домовитися.

Марія здивовано і стривожено подивилася на Евагора, потім на Аеніль і тихо промовила:

— Добре.

Тепер дівчата, що брали участь у конкурсі, мали відповісти на різні питання, що задавали викладачі, й опісля станцювати під гру майстрині Елізи Ежені Іветт. Танцювала найкраще її донька — Лія Іветт.

Коли завершувала танцювати остання з учасниць, гарненька білявка Адель Йонсон, по залу прокотився гуркіт і затремтіли стіни і підлога. Музика стихла і всі змовкли. Гуркіт знову повторився, щось схоже на грім, але зовсім поруч, в якомусь з сусідніх з залою коридорів. Вкотре затремтіти стіни, зі стелі став сипатися пил і дрібні камінці. Прозвучало приглушене ревіння, після чого всім стало зрозуміло, що це. Учні запанікували, кинулися хто до центру зали, хто, навпаки, попід стіни. Після чергового ревіння і гуркоту почали вищати дівчата. «Мітон таки був правий — такий вереск кого завгодно налякає», — подумала Аеніль.

Викладачі посхоплювалися зі своїх місць і кинулися заспокоювати учнів. По четверо майстрів вмить опинилося біля всіх дверей, що вели до зали. Очевидно, що це все передбачалося, і план дій було розроблено. Майстер Евагор теж підвівся, але нікуди від Аеніль не відійшов. Один з викладачів, що пробігав поряд, кинув на нього погляд, але, зваживши на хворобливий вигляд Елітіса, нічого не сказав і побіг собі далі. Марія Тарту теж піднялася і стривожено та напружено вдивлялася у ту частину залу, де скупчилися гравці у Гру та

1 ... 56 57 58 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аеніль», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аеніль"