Читати книгу - "Кременецький звір"

— Що, очі виїло? — з надією спитав він. — Чим то він тебе?

— Міцною горілкою, кислотою. Налив, видно, з тих своїх пляшечок — пробурмотів Голота. — Але я щось такого від нього чекав, прикрився рукою. Дивись, — показав Голота поїдений кислотою одяг та шкіру на руці. — Ох і лікар, дияволовий син, — засичав він від болю.

— Жаль, що не виїло. — скривився кат. — Але ж який вигадливий! — повернувся кат до Хохриттера, який отетеріло дивився на все, і сплеснув руками. — Треба й собі спробувати таку... як ти казав? Кислоту? Дякую, лікарю, за ідею. Завдяки вам ми підемо нога в ногу з прогресом. Правда, хлопці? — литвин повернувся до своїх похмурих підручних, що незворушно стояли в дверях, як два індіанських ідола. Ті лиш кивнули, дивлячись своїми маленькими свинячими очками на Хохриттера.

Голота встав, колихаючи обпечену руку. Здоровою кінцівкою він м’яко забрав із рук лікаря пістоль, і цей рух йому дорого дався, бо від болю ліценціату аж в очах потемніло.

— Ви ж не вважали, що я просто так відпущу вас, метре? Якщо ви думали, що втечете від усіх і веселенько помрете собі, скочивши з шинку з дівками прямо у якесь там коло пекла, мушу вас розчарувати. Оці хлопаки трохи підготують вас до вічних мук. Будете вмирати довго...

— Гарантую, — кивнув головою Болиць. — І, до речі, панове, хочемо з хлопцями подякувати вам за вашу бесіду. Було дуже цікаво, он Гавел рота не закривав, — кивнув він у бік рудого здорованя. — Велика то честь — мати справу з самим Кременецьким Звіром...

Хохриттер слухав усе це, нервово стріляючи очима по бокам. Він явно втратив свій гонор і пиху. Увесь змокрів, піт лився із чола, його погляд перебігав з Голоти на Болиця.

— Чекайте! Я вимагаю справедливого суду. Я маю право...

— Безперечно, маєте. Але ми у вас його забираємо. Отакі жорстокі закони у цій глушині, метре. Це Волинь. Жорстока земля, жорстокі люди, жорстокі звичаї, — розвів руками Болиць.

— Богуславе, — нервово кинув Хохриттер свій останній козир, — Я допоможу вам повернути своє! Батьківщину. Маєтки, землі, багатство. Справа про Звіра з Кременця, якщо тим Звіром буде Міхал, звалить Мнішеків. Якщо ви оголосите про свої права, то повернете Вишневець! Присягаюся.

— Дарма ви сюди приїхали, дарма влаштовували всі оті штуки, — проказав Голота, відвертаючись і падаючи на крісло. — І ще одне. Щоб ви знали — Сташка жива. Карась забрав її до себе й розпустив чутки про смерть. На цьому все. Бувайте, магістре.

До Хохриттера підскочили двоє підручних ката. Той звивався змією, та один удар по тельбухах охолодив його завзяття. Старигань скрутився калачиком й протяжно і страшно завив від страху.

— Куди, куди ви мене тягнете?! Ні, ні!

— У ваш же підвал. Ми вже навіть усе там підготували. Чого ви стоїте, йолопи?!! — несподівано закричав Болиць. — Тягніть його!.. — Йолопи негайно понесли зблідлого, як крейда, Хохриттера, який уже не плакав і не просив милості, а знаючи, що його чекає, лише тихенько вив. Його мляві крики на східцях врешті затихли, а Болиць сів у крісло біля Голоти.

— То ніяких убивств?

— Так, знову спокійне й мирне містечко Кременець, Болицю. Білі, іграшкові будиночки, милі люди. Ніяких жебраків, і убиваєш лише ти. Все, як любиш.

— І слава Богу, — проказав кат, понюхавши й відпивши трохи сливовиці. — І що він ото молов, яка там амброзія? Пійло як пійло. Ти йдеш? Мені треба зачинити за тобою двері...

— Усе, йду, — Голота й собі закинув голову, вливши у горлянку ядучу сливовицю. Устав і замружився від болю, стискаючи обпечену руку. — Надіюся він таки довго мучитиметься.

— Довго. — кивнув головою кат. — Голото...

— Що? — повернув голову той, уже починаючи відчиняти двері.

— Ти пам’ятаєш?

— Так, іти й ніколи не повертатись...

— Бо шансів більше не буде.

— Шанси є завжди, Болицю, дурний ти кате... Шанси є завжди.

Примітки

1

Палаццо в Болоньї, збудоване в 1562-1563 роках архітектором Моранді, — головний учбовий корпус місцевого університету. Там розташовувався й анатомічний театр.

2

Місто в Саксонії.

3

Станіслав II Август Понятовський, останній король Речі Посполитої (1764-1795).

4

Персонаж із казки братів Грімм, злий карлик.

5

Добре вино веселить серце людське (лат.).

6

Судовий урядовець у Польщі, Литві, Україні до XIX століття.

7

Вірш Себастіана Кяьоновича (1545-1602), польського поета, композитора, викладача Замойської академії.

8

Давньоримський поет.

9

Члени судової колегії («лави») з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права.

10

Знаряддя тортур, яке стискувало і розплющувало кістки і суглоби жертви.

11

Абі (фр. habit — костюм) — каптан, частина чоловічого костюму XVIII ст.

12

Польський впливовий магнатський рід.

13

Посада у війську Речі Посполитої.

14

Франсуа-Андре Данікан Філідор (1726-1795), найсильніший шахіст світу 2-ї половини XVIII ст. Один із творців французької комічної опери.

15

Ліценціат (лат. licentiatus) — академічна ступінь, проміжна між бакалавром й доктором.

16

Шинок в Італії.

17

Болонська варена ковбаса.

18

Чернечий орден.

19

Саме життя коротке, але в бідах здається довгим, (лат.).

20

Галузь медичних знань, ціллю якої є хірургічне лікування захворювань і травм черевної порожнини.

21

Ми беремо гроші, а їх відправляємо в Німеччину дурнями.

22

Мартин Лютер (1483-1546), християнський богослов, ініціатор Реформації, перекладач Біблії на німецьку мову.

23

Церква в Болоньї.