Читати книгу - "Велика маленька брехня"

«Він може думати, що найкраще для його дітей — це залишитись із ним, — сказала Сьюзі у своїй звичній прозаїчній манері. — Такі чоловіки, як ваш, часто вимагають повної опіки над дітьми. У них є ресурси. Гроші. Контакти. Ви маєте до цього підготуватися. Можливо, ваші свекор та свекруха теж підключаться. Раптом у кожного з’являється позиція та персональна думка».

Свекор та свекруха. Селеста відчула укол жалю. Вона завжди любила відчувати себе частиною великої сім’ї Перрі. Їй подобалося, що їх було так багато: тітоньки, верениці кузенів та кузин, трійко сивих та буркотливих двоюрідних дідусів. Їй подобалося, що Перрі навіть не потрібен був список, коли він купував парфуми у дьюті-фрі. «Coco Mademoiselle Chanel» — для тітоньки Аніти, «Issey Miyake» — для тітоньки Евелін, буркотів він собі під ніс. Вона любила спостерігати, як Перрі обнімався із своїм кузеном із слізьми на очах, бо ж так давно не бачилися. Це свідчило про її чоловіка як про добру людину.

Одразу, з першого дня сім’я Перрі радо прийняла Селесту, ніби розуміючи, що її власна скромна сім’я не може порівнятися з ними, і що вони здатні подарувати їй щось більше за гроші. Перрі та його сім’я дарували їй достаток у всьому.

Коли Селеста сиділа за великим довгим столом, ласувала спанакопітою тітоньки Аніти та спостерігала за тим, як Перрі терпляче теревенив з буркотливими дідусями, а близнюки бісилися з іншими дітьми, то думка про те, що Перрі її б’є, здавалася нереальною, неможливою, абсурдною, навіть якщо це трапилося напередодні. Вона не лише не могла повірити в це, вона відчувала сором, бо думала, що це, мабуть, її провина, бо ось вона — прекрасна, добра сім’я, а вона тут чужа. Уявіть лише, наскільки приголомшені будуть усі вони, якщо побачать, як вона б’є та дряпає їхнього коханого Перрі.

Ніхто у цій великій і веселій сім’ї нізащо б не повірив, що Перрі може бути жорстоким, і Селеста не хотіла б, щоб вона знали, бо Перрі, котрий купував тітонькам парфуми, не був тим Перрі, котрий втрачав над собою контроль.

Сьюзі не знала Перрі. Вона знала лише приклади, кейси та статистику. Вона не знала, що гнів Перрі — це лише частина його особистості, а не вся. Він не був просто чоловіком, який б’є свою дружину. Він був чоловіком, котрий читає на ніч дітям різними кумедними голосами, котрий ввічливо спілкується з офіціантками. Перрі не був негідником. Він просто був чоловіком, котрий часом поводиться зле.

Інші жінки у такій ситуації боялися б, що їхні чоловіки знайдуть їх та уб’ють, якщо б вони спробували піти геть, а Селеста боялася, що сумуватиме за ним. Втіха бачити, як діти біжать йому назустріч, коли він повертається зі своїх поїздок, бачити, як він кидає сумки, опускається на коліна та розкриває обійми.

«А тепер я мушу поцілувати маму», — казав він.

Усе було дуже непросто. Цей шлюб був дуже дивний.

Вона пройшлася квартирою, але не зайшла на кухню. Кухня була маленька та убога. Селеста не хотіла навіть думати про те, щоб готувати на цій кухні. Хлопці нитимуть: «Я голодний!», «І я!».

Натомість вона знову зайшла до спальні та ввімкнула лампу у розетку. Електрику не відключили. Кольори лампи ніби ожили та засвітилися. Вона сіла, щоб помилуватися ними. Їй дуже подобалася ця смішна лампа.

Коли вона переїде, то запросить Джейн і Маделін у гості. Покаже їм лампу, а потім вони тіснитимуться на малесенькому балконі та питимуть чай.

Якщо вона переїде із Пірріві, то сумуватиме за ранковими прогулянками із Джейн. Найчастіше вони гуляли мовчки. То скидалося на спільну медитацію. Якби з ними гуляла Маделін, вони б безперестанку теревенили, але у Джейн із Селестою динаміка розмов була зовсім іншою.

Лише нещодавно вони почали обережно розкриватися. Цікаво, як люди під час прогулянки можуть сказати речі, яких би ніколи не сказали, сидячи за столом під тиском прямого погляду. Селеста пригадала той день, коли Джейн розповіла їй про біологічного батька Зіггі, того огидного чоловіка, котрий її практично зґвалтував. Вона здригнулася.

Принаймні у сексі з Перрі ніколи не було насилля, навіть якщо секс був одразу після, навіть коли він був частиною їхньої дивної, екстремальної гри у примирення чи прощення та забування, секс завжди був сповнений любові, їм було дуже, дуже добре. До знайомства з Перрі, вона ніколи не відчувала себе привабливою для чоловіків, і знала, що більше ніколи не буде. Це було просто неможливо. Вона для них була надто специфічна.

Їй бракуватиме сексу. Вона сумуватиме за домом на пляжі. За кавою з Маделін. За пізніми вечорами, коли вони з Перрі дивилися серіали. За великою сім’єю Перрі.

«Коли ти розлучаєшся з кимось, то розлучаєшся з усією сім’єю», — колись сказала їй Маделін. Колись у Маделін були близькі й теплі стосунки із старшою сестрою Натана, але тепер вони бачились вкрай рідко. Селесті доведеться покинути сім’ю Перрі, як і геть усе. Це була б надзвичайно велика жертва, їй так усього цього бракуватиме. Але, зрештою, це лише тренування. Вона не мусить цього робити. Це лише тренування, щоб вразити консультантку, яка, мабуть, не надто вразиться, бо зрештою, справа лише у грошах. Селеста не демонструє особливої сміливості. Вона може собі дозволити зняти та умеблювати квартиру, якою, мабуть, і не користуватиметься ніколи, завдяки грошам її чоловіка. Більшість клієнток Сьюзі, мабуть, не мали доступу до грошей, тоді як Селеста могла знімати великі суми з різних рахунків, а Перрі навіть не помічав цього, а якби і помітив, то вона б придумала якусь історію. Вона могла б сказати, що її подрузі потрібні були гроші, і він ніяк на це не відреагував би. Запропонував би дати ще. Він не був одним із тих чоловіків, котрі практично ув’язнюють своїх дружин, обмежуючи їх можливості та доступ до грошей. Селеста була вільною пташкою.

Вона оглянула кімнату. Немає вбудованого гардеробу. Треба буде купити шафу. Як вона могла не помітити цього при огляді квартири?

Коли Маделін уперше побачила величезну гардеробну кімнату Селести, її очі заблищали, ніби вона почула прекрасну мелодію «Ось вона — моя мрія».

Життя Селести було мрією для інших.

«Ніхто не заслуговує на таке життя», — сказала Сьюзі, але Сьюзі не бачила усього їхнього життя. Вона не бачила облич дітей, коли Перрі розповідав їм божевільні історії про свої ранкові польоти через океан.

«Насправді ти не можеш літати, татку. Скажи, мамо? Не може?»

Вона не бачила, як Перрі танцює з дітьми реп, або повільно танцює із Селестою на