Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Христина

Коли Христина відкрила очі, чоловіка поряд не було. Загорнувшись зручніше в ковдру, вона якийсь час просто лежала в ліжку. Здавалося б, зараз в її голові мали витати тисячі думок, а по факту не було жодної.

Тепер вона знала правду і що з нею робити? Весь цей час поруч був її дракон, оберігав, злив і ... любив.

Деміон її обдурив. Знову. Але чомусь вона не сердилася. Хіба не так чоловік повинен боротися за своє щастя?

Христина вибралася з теплого кокона своєї ковдри і, потягнувшись, встала з ліжка. Двері відкрились, і вона побачила Деміона, який заглядав до кімнати. Був він бадьорим, немов зранку встиг не тільки прийняти холодний душ, а й зробити зарядку.

- Ти прокинулася? - зайшовши в кімнату, більше ствердно, ніж запитально вимовив він.- Ходімо поснідаємо.

Христина хотіла прикритися, але передумала і пройшла повз чоловіка в бік ванної кімнати легкою ходою.

- Пару хвилин, - сказала вона, перш ніж сховатися за дверима.

Тепер, знаючи хто перед нею, Христині було простіше читати емоції ящера по його обличчю. Він намагався здаватися незворушним, але його власницький погляд, яким за мить оглянув дівчину з ніг до голови, не пройшов повз її увагу.

Христина з посмішкою закривала двері. Настрій в рази покращився. Дівчина, наспівуючи собі під ніс улюблену мелодію, підійшла до ванни.

Коли вона вийшла після водних процедур, в спальні її чекало коричневе плаття з високим коміром, завдовжки в підлогу.

Христина скептично оглянула наряд, розмірковуючи, де ж Деміон знаходить такі наглухо закриті сукні. Дівчина пройшла до других двері, як вона і думала, спальня з'єднувалася з іншою кімнатою. Увійшовши в сусіднє приміщення, вона виявила в ній апартаменти призначені для господині дому. Все було оформлено в блідо-рожевих тонах. Христина знайшла гардеробну, обвішану всілякими нарядами. Тепер стало зрозуміло, звідки Деміон брав одяг для її магічного переодягання.

Відшукавши наряд, який їй сподобався, вона із задоволенням його наділа. Це було кремове плаття з відкритим декольте і напівпрозорими рукавами. Воно ідеально сіло по фігурі Христини, підкреслюючи красиві округлості.

Уклавши волосся перед дзеркалом, дівчина задоволено посміхнулася своєму зображенню. Ось такий стиль їй більше подобався.

Христина спустилася в зал, де на неї чекав Деміон. Побачивши його погляд, вона відвернулася, ховаючи посмішку. Так садівник захоплюється своїми квітами, так ласун дивиться на торт, а майстер оцінює своє найкраще творіння.

Не варто було брехати собі, їй подобалося таке обожнювання з боку дракона. Думки, негайно повернутися у свій світ, якось втратили свою актуальність, як і страх перед чорним ящером.

- Я знайшла ці речі в сусідній кімнаті, уявляєш, вони мені якраз впору, - мило пробелькотіла вона, сідаючи за стіл.

- Угу, - відповів Деміон, переводячи погляд на тарілку.

- Сьогодні ввечері буде бал, я сподіваюся ти допоможеш мені відповідати етикету? На таких заходах музика є? Пари танцюють?

- Так, звичайно, танцюють, але головне - це виступ на заході. Сині ящери повинні підготувати якесь незабутнє видовище, - повідав Деміон.

- Цікаво буде подивитися.

Христина з апетитом їла акуратні хлібці з блакитними скибочками смачного овоча і запивала все солодким напоєм.

У неї зрів план, як вистежити носія золотого дракона. Тепер дівчина знала, як зняти ілюзію, і у неї є цілий день, щоб підготуватися до створення пастки для викрадача.

А між своїми роздумами, Христина не забувала підтримувати розмову з Деміоном, спостерігаючи, як він злиться. Так він її ревнував! Дракон заздрив самому собі. Смішно! Сам затіяв цю гру з ілюзією і тепер страждав від її наслідків.

- Тобі раніше доводилося бувати в замках драконів? - поцікавилася Христина.

- Так.

- Вчора ми не встигли оглянути, може, варто провести екскурсію по володіннях дракона? - запропонувала дівчина. Хто знає, скільки часу ми тут пробудемо. Може, сьогодні ввечері вдасться звільнити Роналу, і я скоро покину цей світ?

- Я не проти погуляти по замку, сподіваюся, після тривалої відсутності господаря будинку, маєток не прийшов у запустіння.

Після сніданку вони вирушили досліджувати замок. Він виявився прекрасним, тепер Христина могла, не поспішаючи, оцінити інтер'єр кімнат, приділити увагу деталям.

В одній зі спалень для гостей дівчина звернула увагу на картину. На ній було зображено два маленьких хлопчики, що стояли біля річки. Христина безпомилково впізнала в одному з них Деміона. Вона підійшла ближче, розглядаючи одяг і обличчя дітей.

- Думаю, це господар замку з братом, - почула вона голос Деміона.

- Я так і зрозуміла, - Христина повернулася до чоловіка, і опинилася дуже близько від його тіла, яке, здавалося, випромінювало хвилі флюїдів.

Вона відчула його гарячі руки на своїй спині. Деміон нахилився до неї і поцілував, несамовито, вимогливо і пристрасно. І вона відповіла йому тим же. Як їй не вистачало поцілунків цього чоловіка. Не потрібно було влаштовувати ритуали зняття ілюзії, досить було йому просто поцілувати, і вона точно б знала, що перед нею її чорний дракон.

Такий прекрасний момент перервав Деміон, він відсторонився від Христини і, прибравши руки, вийшов з кімнати. Дівчина ледь не засміялася услід. Намагаючись вгамувати пришвидшене биття серця, Христина сіла на ліжко.

Він бореться зі своїми фантомами, а Христина страждає. Цікаво, наскільки вистачить його терпіння?