Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

— Одна дівчина, — відповідаю ухильно. Батько покусує губи, потім говорить стримано:

— Мені шкода, Марку, що ти настільки безвідповідально ставишся до своєї спадщини. Дід так розраховував на вас, він поставив на вас весь свій капітал. І це все може зруйнуватися через твою несвідомість. Мартін був не такий як ти, він умів правильно розставляти пріоритети...

— Ну пробач, батьку, — видихаю зі свистом через зчеплені зуби, — пробач, що вижив не той син, який тобі потрібен.

Він осікається, ошелешено завмирає, а потім проводить долонею по обличчю.

— Ну що ти, сину, що ти, хлопчику. Годі. Як ти міг таке подумати? — стрімко підходить, сідає не на стілець, а на край ліжка, і накриває рукою мою руку, що вчепилася в ковдру. — Вибач мені, я зовсім не це мав на увазі. Я справді не хотів...

Він прикриває долонею очі, і мені стає соромно.

— Гаразд, тату, проїхали, — бурмочу, задерши обличчя до стелі. — Чуєш? Перестань!

— Мені так його не вистачає... — шепоче батько, і я ковтаю клубок, що перекрив горло.

— І мені, тату... Мені теж не вистачає...

— Ну годі, все, — він забирає долоню, його очі блищать. Але він вимучено посміхається.

— Дівчина хоч вродлива? — запитує, непомітно змахуючи з обличчя вологу. І я слабо посміхаюся у відповідь.

— Вродлива, тату. Дуже.