read-books.club » Короткий любовний роман » Не повертай мене, Джулія Рейвен 📚 - Українською

Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

161
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не повертай мене" автора Джулія Рейвен. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Не повертай мене, Джулія Рейвен» була написана автором - Джулія Рейвен, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Не повертай мене, Джулія Рейвен" в соціальних мережах: 
Зі сторони моє життя схоже на казку, що ожила. Мій чоловік – відомий на всю країну ювелір. Він шалено любить мене, носить на руках і здуває порошинки. Ось тільки за зачиненими дверима прекрасний принц перетворюється на жорстокого тирана і б'є мене за будь-яку провину. Одне невдале пограбування звело мене з Ним – зухвалим і нахабним грабіжником. Викравши мене, він і не припускав, що моє серце тепер у нього в заручниках, і повертатися додому я більше не маю наміру. Моя безкоштовна новинка https://booknet.ua/book/seks-susd-naprokat-b414328

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:
Пролог

Пролог

Долаючи високі чагарники кущів і трави, я залізла в старий виноградник. Дикий і щільно зарослий — він був ідеальним місцем, щоб сховатися від зайвих очей і пережити пік безсилля та власної нікчемності.

Опустившись на землю, я намагалась вирівняти збите дихання. Легені щемило від нестачі кисню, перед очима танцювали кольорові плями, а серце готувалося вискочити з грудей.

— Все добре, — хрипко бурмотіла, намагаючись заспокоїтися, — все добре...

Моє усамітнення зіпсував звук тріснутої гілки і важке надсадне дихання наді мною. Крізь щільно порослі виноградні лози місячне світло розсіювалося дрібними краплями. 

Я обхопила себе за плечі, намагаючись хоч так відгородитися від присутності цього зухвальця. Заплющивши очі, я впевнено промовила:

— Ян, ти даремно прийшов. Я більше не збираюся тебе слухати.

Як показує мій багаторічний досвід, наосліп не так страшно говорити все, що ти думаєш.

Але він мовчав, продовжуючи тісно нависати наді мною похмурою тінню.

— Ян, та що таке?! — скрикнула, не витримавши його тактильних тортур. — Іди до будинку. Позбав себе від компанії меркантильної давалки.

Він знову проігнорував моє невдоволення. Тривале мовчання лякало, пробираючи холодом до кісток.

— Ну гаразд. Тоді піду я.

Підскочила на ноги і рвонула убік, але піти мені не дали. Великі теплі долоні лягли мені на талію, міцно притискаючи до вкритої звивистим виноградником стіни.

Я злякано затремтіла. Що він замислив?

— Ян, ти чого?

Підборіддя спалахує від жару його пальців, і я пискляво вимовляю:

— Відпусти, інакше я кричатиму.

— Кричи, — з усмішкою видихає він і забирає мій невисловлений протест вибагливим поцілунком.

 

За кілька днів до прологу

Мія

Неслухняними пальцями не можу попасти по кнопках сейфа і натиснути правильні цифри. Темрява ускладнює мені й без того непросте завдання — електронне табло кодового замку ледь помітно світилося.

Металева коробка зрадливо пищить і сповіщає про дві останні спроби введення правильного коду перед повним блокуванням. 

Так, треба заспокоїтись. Все вийде.

Глибоко вдихаю, заплющую очі і згадую відео з камери, де мій чоловік відкриває сейф.

— Дванадцять, шістдесят вісім, сто тридцять сім.... Точно, наприкінці сімка!

Роблю ще один плавний вдих видих, і вже впевнено натискаю на кнопки.

Звучить пискливий музичний перелив — і дверцята піддаються. Крадькома оглядаюся. Сподіваюся, звук залишився непоміченим у гуркоті джазової музики, але відразу видаю розчарований крик — сейф порожній! Тобто не зовсім порожній — там лежать сімейні реліквії та колекційні коштовності, але потрібного компромату на чоловіка немає.

Як таке може бути? Де ж документи?

Невже переховав, чортів параноїк!

Усуваю видимі сліди злому: закриваю сейф і з точністю до сантиметра повертаю на місце тумбу, яка приховує схованку чоловіка.

Я притулилася до холодного вікна і з ненавистю подивилася на благодійну вечірку, яку влаштував мій чоловік для чергового відмивання грошей. 

Пузаті мішки грошей, удавана еліта всієї столиці, зібралися тут, щоб домогтися статусу “добродії року” в очах простого народу. 

На імпровізованій сцені оркестр мучив струнні інструменти, створюючи джазові композиції. Пари, одягнені у вбрання від відомих кутюр'є, кружляли в танці, витончено розсікаючи задушливе нічне повітря.

Найняті офіціанти в однаковій уніформі з фірмовим лейблом ювелірного будинку снували з підносами, пропонуючи шампанське гостям.

Побіжно окинула гостей, але Артема серед них не помітила. Ні біля фуршетних столів, ні біля басейну його не було. 

Ледве помітне клацання дверей і яскрава смужка світла, що пробилася в темну кімнату, підтвердила, що чоловік знайшов мене. Дрібні мурашки табуном пробігли по шкірі і змусили волоски на руках піднятися від страху.

Він ніби павук своїм чуттям знаходить мене, відчуваючи здалеку вібрації мого тіла.

— Мія, що ти робиш у моєму кабінеті? — холоднокровно запитує, залишаючи мені можливість одразу зізнатися у скоєному.

Він наближається тихою впевненою ходою і своєю присутністю повністю заповнює кімнату. Атмосфера тисне, не дозволяючи зробити глибокий вдих. Його холодні довгі пальці торкнулися відкритої спини. Я здригнулася всім тілом, але не видала жодного звуку, лише сильніше стиснула губи. По спині пройшовся мороз, перетворивши хребці на маленькі кубики льоду.

— Хотіла побути одна, — впевнено кажу, не затнувшись. 

За кілька років заміжжя я навчилася підробляти емоції, міміку і тональність голосу не гірше за досвідченого актора.

Але клекотливий страх у душі приборкати не змогла. Як би я себе не просила перестати здригатися при кожному його дотику, але я досі боюсь чоловіка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не повертай мене, Джулія Рейвен"