Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

- Колись все було саме так.

- Тобі голову лікувати потрібно, дівчинко, - сеньйор навіть не намагався зараз себе стримувати. Ще трохи і я б відчула на собі весь його гнів.

- Ви ... Ви...

- Вийди звідси, - голос Марко був тихим, але мені вистачило цих двох слів. Холодних, просочених ненавистю.

- Марко, - розвернувшись до чоловіка, я заглянула в його очі. Але нічого крім холоду і ненависті там не знайшла.

- Йди звідси. Зараз же! - Кожне слово переповнювало роздратування.

Його слова ніби били мене по обличчю немов ляпаси.

Зірвавшись з місця, я помчала до дверей. Вибігаючи на вулицю, я все ще розраховувала, що він йде вслід за мною. Що зірветься з місця і спробує хоча б з'ясувати причину моїх слів. Але Марко не йшов ... він все так само стояв у вітальні зі своїм батьком і жоден з них не дивився в мою сторону ...

Але ж у мене були докази ... Точніше вони були у Лоренцо. Він мені говорив, що він зібрав все для того, щоб можна було звинуватити батька Марко. Що були навіть записи розмов і відео. Але в той час я просто не була в змозі це слухати.

А зараз ... зараз мені потрібно було їх дістати. Потрібно було показати Марко якою сволотою був його батько.