Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Віка

У мене від напруги німіють пальці. Намагаюся не випадати з ролі, а ще утримати себе на стільці з рівною спиною. Хоча бажання втекти з розкішного лігва Бєльських наростає з кожною хвилиною.

Топ-топ-топ... і я на волі... бідна і знову бездомна.

Скільки тоді не отримаю від Кирила за угоду?

Вижене відразу з квартири друга, або дасть пожити ще хоча б пару днів?

Аванс доведеться повертати? Але ж у мене залишилося менше половини… Ох, лихо, лишенько.

Чує моя душенька, що доведеться ні з чим повертатися до батьків. Буду продавати у церковній крамниці прихожанам свічки та чотки на нитки нанизувати, як мої брати і сестри.

Тим часом розмова за столом перемикається на страви. Гості хвалять частування, які готувала кухар сімейства. Кирило і тут не мовчить, розпинається, як ми любимо спільні вечері.

Разок погодував у себе вдома. І відразу любимо?

- Пам'ятаєш, я готувала твою улюблену шарлотку з яблуками? - з ще більшим завзяттям включаюся. Бо дуже не хочеться свічками торгувати. - А ти такий, чому вона швидко закінчилася? Уявляєте, Кирилу настільки сподобався пиріг, що він навіть не помітив, як весь з'їв.

- Син обожнює шарлотку, - посміхається його мама.

- І з уважністю у брата теж проблеми, - підколює Олександр, нахабно мені підморгуючи.

Ігнорувати його складно. Тисне очищами, немов дорікає у всіх гріхах, навіть тих, про які не знаю.

- Гей, не треба тут про уважність, - махає на двоюрідного брата Кирило. - Коли кохана дівчина готує заради тебе, та ще й смачно, складно з апетитом не накинутися.

Бере мене за руку, піднімає і цілує в долоню.

Ох... відразу кинуло в жар. Настільки зворушливо вийшло, самій захотілось повірити.

Олександр насупився від вигляду нашої ніжності.

- Ти ж ще спечеш для мене, люба? - випрошує бос добавочку.

За статусом відмовляти не можна.

- Звичайно, коханий. Відразу дві спечу.

- Я хочу теж спробувати! - виявляє бажання старший брат Михайло.

- А ви намалюйте собі, це у вас добре виходить, - відшиває його тут же Кирило.

- Ну що значить, намалюйте? Картини пишуть, взагалі-то, - поправляє з розумним виглядом художниця.

- То пишіть свої пироги, а ми, по-простому, з'їмо за ваше здоров'я, - не губиться Кирило, дражнячи рідню і не червоніючи.

Щодо червоніти, я успішно справляюся за нас двох. Особливо під пильною увагою Олександра. Ось вже кого принесло сюди, ніби в насмішку за мою згоду брехати. Він, як покарання якесь. У будь-який момент може видати. І дивно, що досі ще це не зробив.

За столом кожен висловлюється, що хоче мою шарлотку. Причепилися до мене, завдяки рекламі боса. 

- Наша кухар теж непогано пече, - каже Таміла Юріївна, мама Кирила і Міші. - Але ми заінтриговані. Всім хочеться спробувати пиріг за рецептом Вікторії.

- Ми не тиснемо на наречену сина, не подумайте... - висловлюється старший Бєльський, батько.

Коли він так говорить у корпорації - ми не тиснемо - значить, тиснуть і живими не випустять. Всі в офісі знають ці фішки начальників.

- Я із задоволенням зможу для всіх спекти, - погоджуюся, не бачачи ніякої проблеми. Основні складності вечора точно не в пирозі...

- Ні, не погоджуйся, - раптом заперечує Кирило. - Це тільки моя шарлотка і моя наречена.

- Який ти жадібний стаєш, брате, - глузливо пирхає Олександр.

- Серйозно, Кирило? Чому б і ні. Ви поки поспілкуєтеся. А ми весело час проведемо в жіночій компанії, - мама рішуче піднімається.

Бос тихо стогне мені у вухо.

- Це перевірка, нас напевно розкриють, - шепоче мені, вдаючи, що міцно обіймає.

- Я вмію готувати. Чесно, вмію.

- Чому казала, що ні?

- Залишилися погані спогади, - гірко зітхаю.

- Дав би я в ніс твоїм спогадам, - бурмоче, зачіпаючи губами мою мочку вуха. По спині проноситься загін з колючих мурашок. Будь-яке торкання боса не проходить безслідно. Який він все ж таки небезпечний спокусник.

Отже, йду на другий раунд перевірки за мамою Кирила. З похмурим виглядом поруч плететься художниця. Її теж будемо вчити готувати.

Скільки ще попереду буде раундів? Хотілося б знати. З Бєльськими взагалі не виходить розслабитися. Неначе потрапила в особняк повний квестів, і потрібно до кінця хоч якось вціліти.