Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

— Досить про місто, давай далі,— поквапила його, вчителька.

— І поблизу заводів вони теж не ростуть. Там середовище забруднене. І повітря нечисте. І…

— Ми вже зрозуміли, де вони не ростуть. Що далі? — нетерпляче перебила його вчителька.

— Вони ростуть в екологічно чистих місцях. Наприклад, у лісі, тому що в місті вони рости не можуть. Там вихлопні гази…

— Давай конкретніше, — сказала біологічка.

— Конкретно, ми їздили на екскурсію до Ново-Єрусалимського монастиря. Там вони ростуть, — сказав Вася.

— Я маю на увазі, які бувають лишайники? — поставила навідне питання вчителька.

— Лишайники бувають трьох видів. Як наріст. На зразок кірки.

— Кіркуваті,— кивнула Ольга Вікторівна.

— Ще, які стирчать, — сказав Вася і замовк, намагаючись пригадати, як вони називаються.

— Листуваті,— підказала біологічка.

— І кошлаті,— закінчив Вася.

Клас покотився зо сміху.

— Кущисті,— знову підказала вчителька. — Молодець! П'ять.

Клас незадоволено загудів. Друга несправедливість за день збентежила шостий «А». Лише Липочка щиро раділа за друга.

На перерві Марат Найко запитав:

— Чого це тобі всі п'ятірки ставлять?

— Уявлення не маю, — чесно признався Вася.

— А його мати всіх купила. З Америки подарунків понавозила. Тож у нас Єрмолаєв тепер круглим відмінником стане, — сказав ущипливо Ливнєв.

Раніше ніхто не звернув би уваги на його слова, але коли Єрмолаєв і на математиці, переплутавши дії, отримав п'ятірку, всі впевнилися, що Макс має рацію.

— Хлопці, слово честі, це неправда. Мама навіть не приходила в школу, — намагався виправдатися Вася, але після п'ятірки з математики його слова звучали малопереконливо.

З Ливнєва бойкот зняли. Ізгоєм став Єрмолаєв.

Дорогою додому Вася скаржився Липочці:

— Нічого не розумію, вчителі неначе показилися? З якого дива раптом усі почали ставити мені п'ятірки?

— Але ж тобі потрібні відмінні оцінки, щоб не засмучувати маму, — нагадала Липочка.

— Ти хочеш сказати, що Кіра та всі решта вирішили мене порадувати? Маячня. Цьому має бути якесь логічне пояснення.

Але логічного пояснення не знаходилося. Логіка безпорадна в питаннях чаклунства.

Липочка засмутилася не менше від Васі. Вона хотіла, як краще, а бажання знову виявилося неправильним. Якби знати, що потрібно для того, щоб усі були задоволені і щасливі! У цьому світі все було дуже складне і заплутане, тому Липочка вирішила більше не втручатися.

Тим часом події набирали обертів. І запахло смаленим.

Грім ударив, звідки ніхто не чекав. Виклик до кабінету директора заскочив Васю зненацька. Горе-винахідник сушив голову, у чому його звинувачують цього разу. Нагінку за мітлу він уже дістав. Нових винаходів у його арсеналі не було, а в тому, що в учителів сталося загальне потьмарення розуму і вони наставили йому п'ятірок, Вася своєї провини не відчував.

Савелій Прохорович уп'явся у Васю таким важким поглядом, що скам'яніла б і Медуза Горгона.

— Ну що, Єрмолаєв, знову порушуємо? Не живеться тобі спокійно. Що скажеш на своє виправдання цього разу?

Сказати було нічого. Вася не розумів, до чого хилить директор, тому мовчки зітнув плечима.

— У мовчанку будемо гратися? Де так ти хоробрий, а де… Як же ти умудрився побити товариша?

Вася зітхнув з полегкістю. Його вочевидь з кимось переплутали.

— Я нікого не бив, — сказав він.

— Он як? Виходить, батьки Максима Ливнєва на тебе наговорюють? Ось, будь ласка, чорним по білому написано: «Заява. Василь Єрмолаєв побив нашого сина і порвав йому куртку. Просимо вжити заходів».

Від такого віроломства Вася сторопів. Потерпілим у бійці явно був не Ливнєв, а він сам. Коли б не бабуся Августина, ходити б йому досі в синцях і саднах. До того ж він про ту бійку і думати забув.

— Та це ж коли було, — не до