Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

Вася не підозрював, що чим більше він намагається справити на маму враження, тим дужче вона стверджується в думці, що сина треба рятувати.

— З винаходами все ясно. А як справи з навчанням? — не вислухавши до кінця розповідь про використання реактивних присадок, поцікавилася вона.

— Нормально, — ухильно відповів Вася.

— Чим можеш похвалитися? — допитувалася мама.

Вася гарячково міркував, але хвалитися було абсолютно нічим. І раптом він пригадав.

— Я останнім часом посилено займався спортом. Наш фізрук сказав, що я феномен.

— Молодець! Сподіваюся, з математикою та іншими предметами у тебе теж усе гаразд?

Мама сподівалася марно, але сказати їй про це в день приїзду було б жорстоко. Прийнявши його мовчанку за позитивну відповідь, Тетяна посміхнулася:

— Я обов'язково сходжу до тебе в школу.

Її намір укинув Васю в глибоку депресію.

Увечері, коли гостя з Америки пішла до готелю і в домі запанував звичний спокій, Вася поскаржився Липочці:

— Розуму не доберу, що робити! Мама думає, у мене самі п'ятірки. Що я їй покажу?

— Не хвилюйся. Все якось уладнається, — заспокоїла його юна чаклунка.

Вона знала вірний засіб від двійок. Наступний запис у Щоденнику Бажань говорив: «Хочу, щоб завтра Васі всі ставили п'ятірки».

Щоденник Бажань виявив свою могутність на першому ж уроці. На літературі перестали торочити про героїв Давньої Греції і перейшли до фольклору.

Кіра Миколаївна говорила:

— Прислів'я — це думка, вироблена мудрістю народу. У кожному прислів'ї є пряме значення і переносне. Візьмімо, наприклад, приказку: від яблуні — яблучка, від сосни — шишки. Пряме значення — на яблуні ростуть яблука…

Васькові думки літали десь далеко. Він міркував, чи варто показувати мамі надувну подушку? Він винайшов її ще минулого місяця. Принцип дії полягав у тому, що, як тільки на неї сідали, під вагою спрацьовував клапан, і подушка надувалася. Правда, під час минулого випробування вона надулася так різко, що дід мало не впав із стільця.

— А яке переносне значення? — запитала літераторка.

— Від осики не буває апельсинки, — сказала Стася Севастьянова.

— Це інша приказка, вже сучасна. Хоча дуже схожа за значенням, — кивнула вчителька. — А переносне значення в тому, що справа, в результаті якої має виникнути один результат…

Кіра Миколаївна мала дивовижний дар наганяти на учнів сон. Вася знову втратив нитку розповіді. Він почав міркувати над тим, як удосконалити подушку, коли раптом почув своє прізвище.

— Послухаймо, що нам скаже Єрмолаєв?

Єрмолаєв мовчав, як стіна. Він не знав, що від нього хочуть почути.

— Прислів'я, — гучним шепотом підказав Марат.

— Важко в лікуванні, легко в труні,— бездумно випалив Вася перше, що спало на думку.

Лише, коли клас зайшовся реготом, він зрозумів, що бовкнув дурницю.

— Тобто важко в навчанні, легко… — він намагався пригадати, де ж легко, але, як на гріх, його заклинило.

— Ну і в чому ж легко? — терпляче запитала вчителька.

— У роботі,— завершив Вася і з реакції класу зрозумів, що знову попав пальцем у небо. — Тобто в ділі.

Він намагався згадати закінчення приказки, але потрібне слово, немов вертлявий вугор, вислизало від нього. Нарешті Кіра Миколаївна підказала: — В бою. А від кого прийшло це прислів'я?

— Від Крилова, — бовкнув Вася і зараз же згадав, з чиїх вуст уперше пролунали ці слова, але його випередила вчителька.

— Правильно. Від Суворова. Сідай, Єрмолаєв. П'ятірка.

— За що п'ятірка? — обурився Ливнєв.

— Він згадав гарне прислів'я, — сказала літераторка і додала: — Мені краще знати, хто якої оцінки заслуговує.

На уроці біології Васю, як на те, викликали до дошки. Напередодні через мамин приїзд він не брав підручника в руки, лише на перерві вдалося нашвидку переглянути параграф. За метушнею він мало що запам'ятав, але здаватися не збирався.

— Лишайники ростуть в екологічно чистих місцях, — упевнено почав Вася.

Ольга Вікторівна схвально кивнула.

— Вони не ростуть у місті, тому що тут багато