Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Втім, може виявитися, що хмара, яка зуміє доповзти тільки коли пожежу загасять, і шукатимуть палія, теж не найбільша проблема. Зважаючи на те, що неблагонадійну магиню ніхто не супроводжує в її ходіннях навколо будинку — вибратися з території маєтку практично неможливо. Може, там, за садом, височенний паркан чи взагалі фортечний мур. А всі виходи замкнені та охороняються кимось серйозним.
Чи думають, що Ліїн подітися нікуди? Враховуючи браслет і те, що вона просто слабка жінка.
Вона завжди була дівчиною розумною і навіть практично рідними болотами на самоті не ходила. Насправді їй просто не хотілося, але репутація боягузливої та обережної дівчинки зараз могла стати в нагоді.
— Або за мною стежать якось, — пробурмотіла Ліїн. — І сміються з моїх спроб улаштувати пожежу.
Це слід було обміркувати та перевірити. Тому, перш ніж малювати маяк-якір для хмари, Ліїн посиділа на траві і пошукала на собі маячки та павутинки. Як не дивно, знайшла іскорку магії, невидиму для того, хто магію бачити не вміє. Ця іскорка сховалася серед волосся і мабуть трималася дуже надійно, раз навіть розчісування її звідти не прибрало. А ось упіймати її пальцями виявилося не складно.
При найближчому розгляді виявилося, що це просто гачок для сигнального дзвіночка, котрий знаходиться у когось у скриньці з амулетами. Ну, чи в кишені, раз гачки розкидані. І варто Ліїн відійти досить далеко від будинку, нитка, що з'єднує гачок із дзвіночком, натягнеться і, мало того, що повідомить, що дівчина втікає, так ще й напрямок вкаже.
— Так, — сказала Ліїн і задумалася про те, кого б цією пакістю обдарувати. Краще б якусь тварину, так було б веселіше, але тварин навколо щось не спостерігалося. — Цікаво, на капітані теж ця капость є? Потрібно не забути перевірити. А поки що дощ. Сподіватимемося, що далеко від великої води нас не відвезли. Може, це взагалі все ще місто чи його околиці.
Підходяще місце Ліїн знайшла досить швидко, правда, довелося там висмикати траву, а потім вирівняти землю долонями. Але це були такі дрібниці, що Ліїн знову розвеселилася. Подумати тільки, колись вона б в жах від такої необхідності прийшла. Як життя людей змінює.
***
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.