Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Мілено, більше не дуркуй і слухайся батька! В майбутньому у тебе буде ще сотня хлопців. А зараз краще займися своєю кар'єрою, — кинула мені в спину жінка, вважаючи, що мене хвилюють її поради.
Аналізуючи батькову поведінку щодо мене, я почувалася так, ніби потрапила в пастку до павука. Він спритно обкрутив мене своїм павутинням з ніг до голови. А коли я робила спроби вирватися, павук починав ще міцніше утримувати мої ноги липкими мотузками та глибше затягував у свої тенета. І схоже, моя мама вправно грала роль його помічниці. Адже саме вона розповіла мені казку про Ніку та мою сукню.
Опинившись за кермом своєї машини, я не поспішала їхати додому. Нарешті прозрівши, я спокійно усвідомлювала почуту інформацію і робила висновки. В цей момент мені здавалося, ніби я розбила свої рожеві окуляри. І нарешті стала бачити світ таким, яким він є. Хоча й всередині я відчувала спустошення, але, як не дивно, не впадала у відчай та істерику. А просто вирішила струсити розбите скло з обличчя, розпочавши жити так, як мені хотілося. Тому я більше не бажала нічого чути про повагу та обов'язок перед батьками. І вже точно не боялася зробити щось, що могло б їх засмутити. Відсьогодні я вирішила на власний розсуд розпоряджатися своїм життям. Звісно ж, навряд чи мені вдасться звільнитися від батьківської опіки за один день, але я була твердо переконана, що рухатимуся в цьому напрямку.
В цей переломний момент мого життя, у мене перед очима виник образ Ярика. Знаючи, що зможу розраховувати на його підтримку, я почувалася спокійніше. А ще я була впевнена, що Ярослав ніколи в житті не вчинив би зі мною так, як батько. Тому що коханий завжди розмовляв зі мною відкрито, висловлюючи те, що думає. Жодного разу він не діяв у мене за спиною і ні до чого мене не примушував.
*
Повернувшись додому, я дістала свою сукню із чохла і провела рукою по легкій тканині. А потім захотіла її приміряти. Відмовляти собі у цьому задоволенні я навіть і не думала. Трохи помилувавшись своїм відображенням у дзеркалі, я заплющила очі. Як маленька дівчинка, уявила себе нареченою у весільній сукні посеред бенкетного залу, яка кружляла разом з коханим. Міцні обійми Ярика вкотре нагадували мені, що він ніколи мене не скривдить і не відпустить від себе. Мрії, мрії… Які те й могли, що змусити мене посміхнутися, мотнути головою і розвіяти такі приємні, але дитячі, фантазії.
Розплющивши очі, я побачила Ярика. Він не відводив від мене очей, абсолютно не приховуючи обожнювання у своєму погляді.
— Як тобі? — грайливо посміхнувшись, я покрутилася навколо своєї осі, щоб він міг краще мене роздивитися.
— Ти неймовірно гарна в цій сукні, — промовив Ярослав хриплим голосом, продовжуючи витріщатися на мене.
Від його реакції в моєму животі зародилися метелики. І вмить розлетівшись по всьому тілу, ці бешкетники безсоромно почали лоскотати мене своїми крильцями.
— Дякую. Але я хотіла б її вже зняти. Допоможеш?
Звісно, я могла б впоратися і сама. Але навмисно підійшла ближче до свого коханого і, обернувшись спиною, чекала, щоб він допоміг розстібнути сукню. Ярослав не поспішаючи потягнув змійку вниз, а потім дбайливо стягнув її з моїх плечей і почав ніжно вкривати поцілунками шию.
Від дотиків коханого я плавилася і мліла, відчуваючи приємну насолоду. Залишившись в самій білизні, я обернулася до нього обличчям і обвила руками шию. А потім пристрасно поцілувала чоловічі вуста, воліючи назавжди залишатися у їхньому полоні.
— Мені потрібно в душ, — промовив Ярик мені в губи, розірвавши наш поцілунок. — Я швиденько.
— А як ти дивишся на те, щоб я пішла разом з тобою? — прошепотіла йому на вухо, шалено бажаючи аби він підтримав мою ідею.
Відповідь Ярика була кращою за тисячі слів. Тому що підхопивши мене на руки, коханий відразу ж пішов у ванну кімнату.
Поки теплі краплі води вкривали наші тіла, Ярослав не поспішаючи пестив мене. Я теж не залишилася в боргу, і набравши в долоньку трохи гелю для душу, почала намилювати його шкіру, приділяючи особливу увагу чутливим місцям. Заплющивши очі від насолоди, коханий дозволяв мені робити усе, що я хотіла, поки не досяг піка свого збудження. А потім притис мене до стіни й подарував нам обом довгоочікувану розрядку, що зносила дах від яскравості відчуттів.
Ще раз повторивши наші пестощі вже у спальні, ми лягли в ліжко і не хотіли із нього вислизати. Загорнувшись в дбайливі обійми Ярика, я поступово розповіла йому все, що дізналася сьогодні від Ніки.
— З твого дозволу, Мілено, я не коментуватиму вчинки твого батька. Тому що мені на думку не приходить жодного слова, окрім нецензурної лексики, — промовив коханий серйозним тоном, вимальовуючи пальцями візерунки на моєму оголеному животику.
— Можеш нічого не говорити. Я сама все знаю. Просто зрозуміла його ставлення до мене трохи запізно. На жаль.
— Єдине, що мене радує в цій ситуації — це те, що твою сукню не представили на показі. Бо інакше її точно хтось купив би, — хлопець піднявся на ліктю і схилився зверху наді мною. — А побачивши цю красу на тобі, я хотів би, щоб ти одягнула її на наше весілля.
— Коханий, мода — мінлива річ. І на весільні сукні також, — ніжно посміхнувшись, я невагомо провела пальчиками по Яриковій щоці. — Тож сильно не затягуй із пропозицією одруження, бо інакше я не захочу її одягати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти — мої крила, Вікторія Франко», після закриття браузера.