Читати книгу - "Мій особистий демон, Валерія Дражинська"

Я опиняюся в місцях його обітниці за його бажанням. А як інакше пояснити те, що і вдруге потрапляю саме на територію володінь Дрого? Хтось сказав, не пам'ятаю точно автора цитати, але на літеру "Ф", "Один раз - це випадковість. Два рази - це збіг. Три рази - це ворожі підступи." Ну не вірю я в такий збіг. Тим паче з однією і тією ж людиною між існуючими світами та в часі. Це точно він! Кому ще це потрібно?  

Дрого перекочується на спину та спрямовує погляд у стелю. Не знаю, про що він думає, але розумовий процес іде повним ходом. Через деякий час я не витримую:

- Бачиш, люди теж іноді блищать розумом!

- Особливо коли їх притиснеш, вони такими спритними робляться! - коментує флегматично.

- Не суди всіх...

Він різко повертається до мене. Хапає за потилицю. Смикає на себе:

- ... по собі, Анно? - зло дихає в рот, - Ви, люди, душу згодні продати за багатства. Я не правий?

- Не всі! - видихаю, руками спираючись йому в груди.

- Більшість, - парирує і цілує, здаючись та остаточно відпускаючи контроль.

Раптово. Жорстко. Нахабно. Нищівно! Неможливо. Наче я все його життя. А я плавлюсь. Так цілувати може тільки сам диявол. Тут хочеш не хочеш, але душу продаси. Гублюся в гострих відчуттях неземної ейфорії та не відразу помічаю зміни в ньому...