Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Софі

Я маю відповідь на це питання – мені не потрібен чоловік з таким вантажем. Але мені потрібен він – Крістоф Шері. Потрібен настільки, що зовсім байдуже на вантаж, здоровий глузд та думку оточуючих. Це не розумно. Я вчиняю, як маленька дівчинка зі своїм "хочу і все", але ця дівчинка – найсправжніше, що в мені є. Вона ніколи не бажатиме мені зла і не змусить пошкодувати. Хотілося б в це вірити.

– Буде важко, я розумію... Та чи справді це так? Які є суттєві перешкоди? - міркувала я вголос.

– Хіба вже не важко? Хіба не достатньо перешкод?

– Не помітила нічого подібного. Навіть, якщо це так, я здатна витримати все заради того, щоб бути з тобою. Мені здається, ти себе накручуєш і все не так страшно.

– Яка ти цілеспрямована. Це дуже безглуздо з твого боку... Але ж не гнати тебе тепер за це? - поблажливо посміхнувся Крістоф, трохи розрядивши нашу напружену розмову. Я ляснула його по плечу.

– Я не бігаю за тобою!

– Звісно, звісно... Це мій найстрашніший злочин, але давай спробуємо, - втомлено посміхнувся він. – Поїдемо зараз додому, як закохана пара, ляжемо спати в одне ліжко, а вранці поснідаємо. Якщо мій член встане і я не відкинусь від цього, між нами відбудеться секс. Цікаві перспективи, кохана? 

– Все життя про це мріяла, - награно закотила я очі.

– Відчайдушна Софі...

Ми нарешті поїхали додому, і я думала не про той негатив, який мені розписав Крістоф, а про те, що ми повертаємося у новому статусі. Я легковажна, але... Чи може так статися, що я буду дякувати собі все життя за це рішення?

В клубі ми майже нічого не їли, і встигли випити лише пару коктейлів, тому вдома вирішили трохи повечеряти перед сном, а потім лягли в ліжко.

– Я дуже хочу в тебе дещо спитати, хоча навряд чи ти зможеш про таке розповісти... - вкрадливо почав Крістоф.

– Ти сьогодні розповів мені про себе все, отже і я зможу. Питай.

– Як так сталося, що ти дивилася фільми для дорослих? Хіба настільки було сумно і самотньо? Така юна дівчина і такі розваги, коли можна займатися сексом в реальному житті, а не мастурбувати, дивлячись на інших.

Я відчула, як мої щоки запекли від легкого збентеження, але ж я обіцяла відповісти.

– А якщо немає з ким займатися? Коли коханий зрадив, і не хочеться шукати когось одразу? Або зовсім нікого не хочеться... Інколи такий спосіб дарує більше задоволення, ніж зв'язок з випадковою людиною.

– А чому я? Зазвичай, популярні відео зі мною ті, де я вже достатньо зрілий. Хіба я в твоєму смаку? - Шері хотів розкласти все по поличках, наче я його пацієнтка.

– Ні, зовсім не в моєму, - одразу відповіла я, і Крістоф усміхнено здійняв брови.

– Отакої... З таким ангельським личком кажеш такі жорстокі речі.

– Це лише правда. Я ніколи не закохувалася в старших чоловіків. Завжди трохи лячно було взагалі мати з ними якісь справи. Наприклад, на роботі, або в лікарні... Я дійсно не знаю, чому ти подобався мені більше за всіх. І не знаю, чому я закохалася в тебе зараз. Це дивно... Дивно, як швидко моя цікавість і страх перетворилася на прив'язаність і кохання. 

– А я досі нервую, передчуваючи, як з тріском схиблю, і ти підеш.

– Будь вірним. Це все, що я вимагаю від тебе. Зможеш? - скуто питала я, наче не мала права вимагати цього. Крістоф знову здивувався.

– Звісно. Я навіть не думав. Це безумовно.

– Якщо ти зрадиш мене, то я розірву вас обох, і одразу піду, - прошипіла я, не вгамовуючись. – Хоча, ти ж цього не побачиш, - хижо посміхнулася я, наче маніячка.

– Ховай свої кігтики, - Крістоф взяв мою руку, і розцілував пальці. – Я навіть кроку не зроблю ліворуч. Присягаюся. Це не складно.

– А до мене як було? - я одразу розуміла, що це помилка, але питання само вилетіло.

– До тебе... Варто було мені почути "ні"...Я вже опинявся в іншому ліжку, - сказав Крістоф, вочевидь, стидаючись цього. – Це теж правда. До зустрічі з Лілі я намагався отримувати все від постійних подруг, але вони не вивозили мій ритм.

– А Лілі... Вивезла? - ревниво спитала я.

– Так. І привела мене в індустрію. 

– Клята шльондра... - тихо цокнула я, викликавши в Крістофа легку посмішку.

– Тоді це допомогло мені, але так... Краще б вона привела мене до психотерапевта.

– Не смій більше розмовляти ні з нею, ні з Джой, - пригрозила я, опустивши долоню на його щоку, хоча з такою інтонацією логічніше б було взяти Кріса за горло. – Якщо при наступній зустрічі ти не проженеш їх одразу, то це зроблю я. І навряд чи вони потім зможуть ходити. 

– Це наше побачення зробило тебе такою дикою, Софі? - поблажливо спитав він, наче не сприймав всерйоз мої погрози.

– Це ти зробив мене такою дикою. Хоча... Напевно це зробив Ренді Райд, - вкрадливо відповіла я, і посмішка злетіла з обличчя Крістофа. Він гучно проковтнув.

– Дідько... Чому це мене збуджує? - хрипко вимовив Шері, і потягнувся до мене, але я відштовхнула його, заваливши на спину, і сіла зверху.

Одразу стягнула з себе футболку і кинула її на підлогу, залившись в одних трусиках. Крістоф гладив мої стегна, і напружено роздивлявся, важко дихаючи, трохи відкривши рот. Він натиснув великим пальцем на мій клітор через мереживо, і почав м'яко масувати, від чого перед очима вмить заблимали зірочки. Я прикривала очі, звиваючись від рухів Крістофа, і опустила долоню на його стегно, повільно вирушивши до члена. Ми пестили один одного, і через запаморочливе задоволення, я не одразу помітила, що Крістоф виглядав трохи дивно. Побілішав, і скуто кривився, наче не хотів демонструвати якийсь дискомфорт.

– Щось трапилося? - занепокоєно спитала я, вмить втративши збудження.

– Все добре, люба... Зараз мине, - майже пошепки відповів Кріс. 

– Брехня.

Шері втомлено усміхнувся, і почав відключатися.

– Кріс!..

Я схопилася з ліжка, але майже одразу зависла на місці. Я знала, що треба робити, коли було погано бабусі, знала, які ліки треба брати, або в яких випадках необхідно одразу викликати лікаря... Щодо Крістофа я не знала нічого. Де його ліки? Чим його рятувати? Як не втратити дорогоцінний час? Боже мій, що робити? Я почала нишпорити по комодах, натрапляючи лише на якісь речі. Швидко все кинула, і схопила телефон.