Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

31.2

- Пані та панове! Шоу починається! - скупий прожектор на сцені висвітлює Еда і Антона, який явно захекався, і якого Ед, судячи з недоброї посмішки, уб'є відразу ж, як тільки вони закінчать. Зате Тоха сяє майже так само, як Карін. Видно, вийшло в нього те, заради чого злиняв. Отже, сьогодні буде ще одна нагода для свята. Якщо на той час я, звісно, ​​не звихнусь остаточно і безповоротно.

- Ти б ще вершків збитих із шоколадом і горіхами замовив, - бурчу Шиманському, розуміючи, що навіть Андрюха напевно зараз виглядає набагато адекватніше, ніж я зі своїми стиснутими щелепами і шаленими очима. - Як дівки, їй-богу! Тільки пташиної їжі якоїсь на шпажках не вистачає! Типу кураги, манго і що вони ще там їдять?

- Та не питання! – регоче Шиманський. – Якщо тобі це допоможе, я навіть на танець готовий запросити! Медлячок? Чи щось запальніше? Стегнами покрутимо! - ця зараза відкидає назад чубок і починає спокусливо, - ну, на його думку, підморгувати обома очима, ніби в нього почався нервовий тик.

- Ох, бля, якщо йому такі речі скоро допомагатимуть, щоб зняти напругу, то я вам, мужики, більше не товариш, - прокидається Андрюха. – І навіть не сідайте за три метри від мене в аудиторії! І взагалі ми з вами більше не знайомі!

- Я тебе зараз шипучкою облию, - шиплю я, намагаючись, щоб вийшло не надто голосно, - Ед з Антоном там же шоу показують, стараються,  а ми тут зі своїми розбірками. Коли тільки встигають крапати всі ці свої жарти? Взагалі, мабуть, не сплять!

- Ось про це я й говорю! - заливається іржачем Карін. – Шампанським облити… Ти ще сказав би, що всі патли мені повисмикуєш!

- Іди ти на хрін, - бурчу я, розуміючи, що починаю реально розслаблятися.

- Ідіть на хрін ви обоє! – ось тепер ми, здається, вже Шиманського дістали. – Я вам, як людям, культурну програму, елітне шампанське, а ви бля…

- Ну, все, все, вибач, - переморгнувшись, ми одночасно плескаємо Гліба по плечу. - Програма реально класна! Не все ж таки нам, як свиням, наливатися вискарем!

- Отож! - Шиманський повчально піднімає вказівний палець вгору. - Починайте вже ставати інтелігентними людьми!

– Хто? – регоче Карін. – Ці неандертальці? Гліб, ти мене просто вражаєш! Приніс культуру в маси, а вони про неї навіть не чули! Ти випадково бісеру з собою не захопив?

- Крапля камінь точить, - Шиманський смачно ковтнув свого елітного шампанського. – Якщо на вас довго та наполегливо благотворно впливати…

- То замахаєшся впливати, - розреготався Карін.

- Ось же недоумки, - благодушно посміхнувшись, Шиманський знову поповнює нам келихи.

- Навряд чи ми сильно облагородимося, якщо вип'ємо по відру цього благородного напою і нап'ємося, як свині, - продовжує стебатися Карін. – Чи у нас бодун буде якимсь особливо елітарним?

- З вами і сам усі добрі наміри втратиш, - Гліб тільки хитає головою. - Але сьогодні все одно все буде по-моєму!

- Як скажете, світлий принц, - ми вже іржемо в голос, навіть не звертаючи уваги на погляди Антона і Едіка, що вбивають нас з усіма звірствами.

— Отак би й одразу, — незворушно киває Шиманський. - То що, по морозиву, дівчатка?

- Давай, чарівний компот, роби з мене амебу, яка зараз не начистить фізію цій благородній людині, - шепочу я заклинання над своїм шиплячим келихом.

- А я краще повернувся б назад, - Андрюха знову відлітає у свої мрії. – Ех, шкода, що я не маю підстав виставитися!

І тут мене ніби пробиває струмом. Так іноді буває, особливо під час бою, коли ти сконцентрований на всі сто. Буквально шкірою відчуваєш, що зараз зробить супротивник. Саме завдяки цій чуйці мені вдається закриватись вчасно і дуже вдало вгадувати з ударами. Тільки ось у звичайному житті такого ще ніколи не було. І з такою силою.

Безпомилково повертаю голову, - ну і, звичайно, кого б я міг ще побачити? На кого б так зреагував десятим почуттям? У ніші господаря Лерочка чарівно воркує з Артуром. Удвох. Вдвох, матір вашу!

Я зависаю. Зараз, напевно, не зміг би поворухнутися, навіть якби почалася бомбардування. Він щось жарко їй шепоче, нахилившись набагато нижче, ніж це необхідно для розмови, а вона киває, злегка, чорт, червоніючи! Здається, він зараз її руки візьме у свої лапищі загребущі!

А я нагадую, з яким нетерпінням автор чекає на ваші лайки та коментарі!!!

Дууууже чекаю!

Якщо вам сподобалося, звичайно ж! (хоча, якщо дійшли сюди, то, напевно, сподобалося.....)

Спасибі!

Мільйон повітряних поцілунків!

І підписуйтесь на автора – буде ще багато цікавого!

Ваша Кіра.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно