Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

Спільну мову з дівчатами знайти виявилося простіше ніж гадала. Навіть за умови, що я наймолодша, вчилася ж в університеті ще.

- Як думаєте, мужики вже занадто п'яні? - Єсенія зробила ковток вина, спираючись на кухонну стільницю. Я посміхнулася, відчуваючи, що дуже скучила за Киром. Чи то справа у вині, чи то я дійсно сумую...

- Думаю, що так. Вони ж просто не зможуть випити по сто грам цього рому, - Даша хмикнула. - Ми за ним їздили так далеко, не уявляєш! Віт всі вуха продзжичав, що його черга привезти їм елітне старе пійло. Традиція, розумієш...

- Відразу видно, що брати, - сміється Єсенія. Я так розумію, вечір плавно переходив на обговорення чоловіків. Мені сказати нічого, тому і слухала, дізнаючись про всіх цих великих і сильних з іншого боку. - Сашко тоді за цим вином ганявся, як скажений. Лаявся ще, що Кир би в три рахунки його знайшов! А по одному в магазинах він, бачте, брати не хоче, потрібен відразу ящик, - Єсенія похитала головою, сміючись.

- А пам'ятаєш, як вони наклюкалися німецьким пивом, привезеним Киром? Я ще два дні поїла Гриню мінералкою, - сміється Мирослава, сидячи по-турецьки поруч зі мною на кухонному диванчику. - Він клявся, що більше ніколи не буде пити! Особливо пиво.

- Вони клянуться так кожен раз! - Єсеня відмахнулася. - А як вони залилися минулого разу, у Кира! Бідній Лілі довелося залишитися навіть, цей дурень забув про неї!

О, це я вже пам'ятаю... Покивала, посміхнувшись. Ніякої злості, адже я тоді спала з ним в одному ліжку...

- Правда? - Женя здивувалася, мабуть, їй цю історію ще не розповідали.

- Ага, як раз, у Льоші в черговий раз була промивка мізків цієї... - Єсеня замовкла. - Пробач, сестро.

- Нормально, сам винен, - відмахнулася Женька, спокійно і навіть весело. - Так ось навіщо! Кир спеціально все ж мені допоміг! Щоб не слухати ниття мого чоловіка! - ми всі розсміялися.

- Ти не подумай, ми їх дуже любимо, правда, - Мирослава, відсміявшись, обійняла мене знову. - Просто вони, коли закохані, схожі на нетямущих дітей. Льошка дуже завинив перед Женею і тепер дуже рідко вони так збираються.

- Тоді мені здалося що вони збираються дуже часто, - відповідаю з посмішкою. Правда, мене це зовсім не хвилює. Адже навіть випивши дуже багато міцного алкоголю, вони були абсолютно адекватні.

На відміну від...

- Раніше ми могли тільки таким чином заспокоїти нерви або забутися, - Єсенія зітхає. - Якийсь час Кир був моїм помічником і пив зі мною постійно. Зараз, звичайно, краще, що все проходить ось так. Що вони мужиками збираються десь і ми точно знаємо, що ніяких дурниць вони не накоять. А ми можемо поки випити вина, обговорити їх і посміятися.

- Може, вони і хотіли б збиратися вп'ятьох частіше, - додає Даша. - Думаю, хоч через день, а в проміжках би встигали вирішувати питання і пити «Боржомі». Але у них дуже багато відповідальності і роботи. Буває, що вони зайняті і вночі, а ми точно впевнені, що вони не зраджують нікому в цей час, а будують безхмарне майбутнє нашим дітям. Як би ми з Єсенією в студентські роки не ставилися до Ігнатових, як би не намагалися триматися подалі, варто відзначити, що вони виявилися гідними мужиками.

- Чули б мої батьки це, - сміється Мира.

- Я лише хотіла сказати, що незважаючи ні на що, Кирило взяв від Сашка кращі риси, вони ніби один у одного вічно вчаться і ніколи не змагаються.

- Так, точно! - Женя покивала.

- Якщо ви хочете мене переконати в тому, що Кирило хороший... Так я це і так знаю, - я ковтнула вина. - Так, не сперечаюся, що ми з різних світів...

- Мені одного разу Сашко сказав, що літає він не вище за інших. Я і Даша хвилювалися з цього приводу, але спочатку все трохи інакше. Ти потім зрозумієш це. Якщо чоловік дійсно хоче, щоб ти була поруч, він тебе не відпустить. А я добре знаю Кира. І впевнена, що він постійно приїжджає або дзвонить.

Я здивовано подивилася на неї.

- Так, дзвонить.

- Значить, все зовсім не так, як ти думаєш. Хочеш, ми перевіримо його почуття?

- Як? Якщо, звичайно, вони взагалі є... - чи то в мені говорить алкоголь, чи то бажання його побачити, але я впевнено наважуюся.

- Це і перевіримо, - Єсенія рішуче йде в кімнату, до моєї шафи.

Збиралися ми дуже весело. Поки Дашка постійно наливала нам вина, Єсеня діставала з шафи плаття, яке хоч і було мені за розміром, але дуже коротке, ще й бордового кольору. Так, дуже красиве, але ледь я його одягаю, стає некомфортно. Через гарне декольте - зазвичай я свої груди звикла не підкреслювати, вважаючи, що це вульгарно - через коротку спідницю, яка ледь прикривала сідниці і верхню частину стегон.

А потім ми ще поїхали до Єсеії додому. Часу було багато, щоб поїхати саме за тими колготами, що є у неї і які так добре підходили до цієй сукні.

У неї вдома переодяглися і інші дівчатка, надівши більш блискучі, красиві і трохи відверті спідниці, топи або сукні. Але виглядали дівчата все ж максимально невимушеними і природними.

І, у величезному білосніжному джипі, за кермом якого сидів водій, бо ніхто вже не був тверезий, ми вирушили в клуб Кирила. Як запевняла мене Мирослава, саме так вони швидше дізнаються про те, що ми не просто сидимо і п'ємо вино вдома.

Клуб “Скло” блищав різнокольоровими ліхтариками, дуже красиво поблискувало кожне скельце, а вже з вулиці було чутно гучну веселу музику

З великого джипа ми вийшли, голосно сміючись над жартом Дашки. Єсенія суворо наказла Мирі стежити, щоб я не втекла, а тому дівчина тримала мене під руку і іноді шепотіла мені якісь заспокійливі приємні слова. Через це мені і правда було легше, не так відчувала невпевненість, та й в мені вже було кілька келихів точно, а тому і розслабитися стало простіше і легше. Навіть розправила плечі.

Ми без черги проходимо в клуб, я навіть не сумнівалася в цьому. Єсенія безпомилково йде в бік входу в сам клуб, через охорону. Нам надягають браслетики, але не перевіряють сумки, як всім і спокійно пропускають всередину.