Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

2. Частина 3 ст. 692 ЦК викликає інтерес як така, що визначає розуміння законодавцем поняття «користування чужими коштами». Прострочення покупцем оплати товарів розуміється як користування чужими грошовими коштами, хоч буквально при цьому чужих коштів у покупця немає. Є лише прострочене грошове зобов’язання на стороні покупця. Це треба враховувати при тлумаченні ст. 536 ЦК, що регулює відносини з приводу сплати процентів за користування чужими коштами. Оскільки в ч. З ст. 692 ЦК установлюються проценти, що не є санкцією за прострочення виконання грошового зобов’язання (а є платою за послугу, якою користується покупець), вони не можуть застосовуватись паралельно із застосуванням процентів, установлених ст. 625 ЦК. Розмір процентів у ч. 3 ст. 692 ЦК не визначається. Не визначається він і в ст. 536 ЦК. За таких умов розмір процентів, що застосовуються на підставі ч. 3 ст. 692 ЦК, слід визначати із застосуванням за аналогією ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК, тобто, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

3. У гіпотезі правової норми, що формулюється у ч. 4 ст. 692 ЦК, указується на дві обставини — на відмову від прийняття товарів і відмову від оплати товарів. Та й інша відмова у випадку спору має бути належно доведена. Саме по собі прострочення, хоча і тривале, не може кваліфікуватись як відмова. Прострочення може бути витлумачене у такий спосіб, якщо покупець не відповідає на звернення з вимогою про оплату товарів або є інші докази дійсного ухилення від прийняття та оплати товару. Підтвердження покупцем заборгованості, яка існує хоч і тривалий час, є недостатньою для кваліфікації його дій (бездіяльності) як відмови від оплати. Право вимагати оплати товарів виникає у продавця не тільки при відмові від оплати, а і при простроченні оплати. Підставою для пред’явлення вимоги про оплату в цьому випадку є ст. 526 ЦК, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином.

4. Частина 5 ст. 692 ЦК конкретизує стосовно прострочення оплати товарів за договором купівлі-продажу загальне правило ч. 3 ст. 538 ЦК, відповідно до якого невиконання стороною свого зобов’язання є підставою для зупинення виконання зустрічного зобов’язання іншою стороною.

1. Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, — у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК обов’язок покупця здійснити частково або повністю попередню оплату товару може бути встановлено договором. Законом такий обов’язок покупця також може бути встановлений. Зокрема, попередня оплата об’єктів незавершеного будівництва, які відчужуються за договором купівлі-продажу, що укладається в процесі приватизації, передбачена ст. 12 Закону «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» [121]. Положення підзаконних актів, які прийняті після введення в дію Цивільного кодексу 2003 р. та які встановлюють обов’язок покупця здійснювати попередню оплату товарів, застосуванню не підлягають. Раніше встановлені правила такого роду з уведенням в дію нового Цивільного кодексу чинності не втратили. Це стосується, зокрема, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України [458], що передбачає попередню оплату нафтопродуктів, якщо інше не передбачено договором.

2. Якщо договором передбачена умова про попередню оплату товарів, але не встановлено її строк, строк оплати має визначатись відповідно до ст. 530 ЦК. Невиконання покупцем обов’язку здійснити попередню оплату дає продавцеві право здійснити виконання обов’язку щодо передання товарів відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК.

3. Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на боці покупця дві правомочності, одну з яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред’явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої з названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч. 2 ст. 693 ЦК і є правомірною. Підстав для застосування ч. 3 ст. 612 ЦК, яка допускає відмову від прийняття простроченого виконання тільки у разі втрати виконанням інтересу для кредитора, у таких випадках немає.

4. Частина 3 ст. 693 ЦК передбачає нарахування процентів на суму попередньої оплати за період затримки фактичного передання товарів продавцем покупцеві (від дня, з якого почалось прострочення передання товару до дня фактичного його передання або до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати). Установлення дозволу передбачити в договорі обов’язок продавця сплачувати проценти за період, що відраховується від дня одержання продавцем суми попередньої оплати, не виключає іншої домовленості сторін договору купівлі-продажу. Слід також ураховувати, що за відсутності домовленості про обов’язок продавця сплачувати проценти за період від дня одержання відповідної суми від покупця, проценти не можуть сплачуватись за період від дня одержання сум до дня, коли товар мав бути переданий, на підставі ст. 1057, 1054, 1048 ЦК, оскільки надання комерційного кредиту має передбачатись договором (ч. 1 ст. 1057 ЦЮ.