Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

Я вже при повному параді підійшла до дзеркала й оглянула себе. Вау! А я нічого! Навіть не думала, що можу так виглядати. Волосся високо підібране, крім одного хвилястого пасма, залишеного збоку, і прикрашене рожевими перлинами, прикріпленими до якихось маленьких прищіпок, які тримали перлинки на місці.

Діадема на цій зачісці виглядала ще величніше, ніж просто на розпущеному волоссі. Блідо-рожева пишна сукня була прикрашена дорогоцінним камінням по всьому ліфу та спідниці. Камені рожевого, білого та жовтого кольорів утворювали витончений візерунок із квітів та листя.

З плечей спадала накидка рожевого кольору з золотими блискітками. На шиї, крім кольє, подарованого чоловіком, з'явилося ще два, різних за довжиною. Тож на шиї в мене тепер було три прикраси. Не встигла я насолодитися своїм виглядом, як знову пролунав триразовий дзвін. З останнім звуком послаблого сигналу, двері відчинилися, і в них з'явився Його Величність король Тарлії, коротше, мій чоловік.

Дін підійшов до мене і підставив свій лікоть, під який я слухняно просунула свою руку. Террі відчинила двері й ми вийшли в коридор. Все йшло за порядком, яким ми прямували на обід. Тільки на першому поверсі, де до нас приєдналися фрейліни з Федерікою на чолі та почет короля з Мерідом, ми повернули в інший бік.