Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Друга година ночі. Все відділення було пустим, окрім одного кабінету, де одразу працювало п’ятеро людей: Елена, Каталіна, Патрисія, Фабіо та Федеріко. Вони хотіли спати. Мозок відмовляв охоплювати інформацію та опрацьовувати її. Хвилини, здавалось, тягнулись вічність, а прогресу в справі ніхто не міг досягти. Періодично хтось з них виходив в сусідній кабінет на поверсі, туди, де стояв диван, щоб хоча б п’ятнадцять хвилин полежати з закритими очима. А потім все знов починалось наново. Елена, яка не була поціновувачкою кави, трималась на ній вже декілька годин.

Фабіо як оперативник зв’язався з Інтерполом – йому майже одразу зробили зворотній виклик з відділу по боротьбі з наркоторгівлею. Там сказали, що вже давно в чомусь такому підозрювали Макса Мальйо, але не змогли знайти прямих доказів. Декілька разів вони посилали своїх людей спостерігати за його діяльністю, але всі вони зникали за нез’ясованими обставинами. Але тепер Інтерпол був дуже зацікавлений і був готовий виявити будь-яку необхідну допомогу в цьому розслідуванні. На ранок вони пообіцяли, що один з їхніх агентів прибуде в Севілью.

Каталіна шукала будь-які зачіпки, проглядаючи колишні справи Макса та все, що було пов’язано з діяльністю «Червоних буйволів». Якщо бодай десь з’являлась згадка про них, вона одразу починала «розкопувати» все, що могла знайти.

Патрисія підключилась до даркнету та намагалась знайти шляхи перевезення товару за тими документами, які Елена та Альдо знайшли в домі Марчена. А ще вона взламала декілька банківських рахунків «Шляху», де чітко можна було простежити всі торгово-грошові операції.

Федеріко працював з Еленою. Вони досі проглядали всі документи та розкладали їх по темам. Виявилось, що Олівія та батько Елени робили декілька тестів ДНК. Серед безлічі документів вони з Федеріко знайшли те, що до цього не помітили, переглядаючи разом з Альдо. Це була мапа. На ній від руки було позначено, обведено кружельцями, місця, в яких відбувалась передача товару. Вони були розташовані ще в декількох містах, окрім Севільї та Андалусії. Але найбільше таких точок торгівлі та доставки було на півдні Андалусії. Елена здогадалась, що це було пов’язано з портом, куди беззаперечно доставляли товар. Звісно, що контрабандними шляхами. Федеріко тільки підтвердив її здогадки. Адже він знав все про діяльність незаконного угрупування.

- Якщо ці точки на узбережжі означають не тільки місця продажу? Можливо це просто вся їхня територія? Можливо це якісь склади? Адже зустріч вони призначили мені на складі, і ця адреса збігається з одним з обведених місць. Отже, торгівля у них відбувається безпосередньо в місцях збереження. Якщо це так, то нам потрібно шукати Альдо та Ернесто саме в таких місцях.

- Їх безліч, Елено. Як ми вгадаємо, де конкретно їх переховують?

- Патрисіє, дай, будь ласка, запит на всі камери спостереження усіх доріг, які ведуть в та із Андалусії.

- Ти впевнена, що вони не вимикають ці камери, коли їдуть до своїх точок?

- По-перше, це нереально зробити, навіть для Макса. А, по-друге, для чого? Щоб робите щось протизаконне і не бути за це покараним, треба це все робити у всіх на виду. Якщо б вони вимикали камери, було б зрозуміло, що щось приховують, – виникли б підозри. А так… Патрисіє, якщо все узгодять, шукай ті автомобілі, які «допомогли» Альдо з’їхати з дороги.

- На це потрібен час.

- До світанку. В тебе час є лише до світанку.