Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

  Коли Кіра вийшла з ресторану, то відразу помітила Тимура, який обіймав Ніколь разом з Пітером. Вона навіть завмерла на місці, відкривши рота від такого-то видовища. Ну, й Ніколь… З неї б вийшла гарна актриса, подумала Кіра. У неї талан, якому би позаздрив багато хто, а саме талант маніпулювати людьми, насамперед чоловіками. Але на Тимура це зовсім не схоже, щоб він піддався їй. А може він вже подумує повернутися до неї, продовжувала розмірковувати Кіра не зводячи з них своїх очей. Тим більше тепер, коли вона, Кіра сказала йому, що вони не будуть разом. Тож не варто і ображатися на нього, варто сприймати все як є. Та чомусь не виходило і ревнощі, як буря почали вирувати в середині і були готові ось-ось вирватися на зовні бурхливим плеском. Та все ж таки вдалося стриматися та вгамовувати емоції. Ці декілька секунд, які стояла Кіра на порозі ресторану здавалися їй цілою вічністю.

  І ось, нарешті Тимур помітив Кіру і відступився від Ніколь. Винувато подивився у бік Кіри стискаючи свої долоні у кулаки. Зараз він сам себе ненавидів за цю слабкість. Він нічого до Ніколь не відчував крім співчуття. Хотів тільки заспокоїти свою колишню дружину і нічого більше, аби це могла зрозуміти Кіра. Бо саме її він кохав по-справжньому і хотів бути тільки з нею. Але ще не знав, що повинен зробити для того, щоб вона теж хотіла бути з ним. Йому здавалося, що з кожної хвилини, вони ще більше і більше віддалялися один від одного.

-Вітаю вас,- сказала англійською Кіра коли вони підійшли до порогу будівлі,- всі нетерпляче чекають на вас.

-Добрий вечір,- Пітер привітався з Кірою перший і тільки він один серед них мав гарний настрій,- мені подобається ваша країна. Хотів би я затриматися у ній як найдовше  і помандрувати містами та спробувати українську кухню.

-Сьогодні у вас Пітер буде можливість скоштувати українські страви,- Кіра була вдячна Пітеру за легкість розрядити напружені обставини, які ніби позбавили всіх вміння говорити.

-Зачекайте одну хвилиночку,- раптом згадав Пітер і побіг до мікроавтобуса,- Тимур, а ну відчини. Кіро, ми ж привезли з собою вино, яке передав для вас Андре, а також шампанське. Справжнє французьке…

  Поки Пітер з Тимуром діставали гостинці з машини Кіра вирішила проявити ввічливість і запитала у Ніколь англійською:

-Як ти? Чи все у тебе гаразд? Бо Бед сказав, що тобі стало недобре.

-Тимур з Пітером зуміли мене заспокоїти і зараз мені набагато краще. Тільки не розумію, чому ми зустрічаємося в ресторані та будемо жити у готелі,- Ніколь нахабним поглядом розглядала Кіру.

-А де треба було?- Кіра відразу і не зрозуміла натяку.

-Як де? У вас вдома. У будинку де ти живеш з Тимуром,- Ніколь поправила свою зелену сукню, яка гарно пасувала до кольору її очей.

-Про що йдеться мова? - чоловіки повернулися з пакетами і Пітер поцікавився про що говорять жінки.

-Про це потім,- Кіра скористалася моментом, щоб уникнути відповіді на це запитання, на яке вона наповал не знала, як відповісти.

  Ніколь та Пітера Кіра пропустила вперед, бажаючи затриматися і запитати у Тимура, як все-таки варто відповісти на те запитання яке поставила щойно Ніколь, бо та обов’язково, без сумніву його повторить.

-Скажемо, що наш великий, просторий будинок ще будується і тому ми проживаємо у маленькій квартирі то в тебе, то в мене,- Тимур прямо на ходу почав все вигадувати,- Кіра я хотів би пояснити чому обіймав Ніколь.

-Не треба, це не мої справи,- Кіра намагалася здаватися байдужою та в неї це погано виходило і Тимур це чудово бачив.

-Я нічого до неї не відчуваю. Це було тільки співчуття. Кіро будь ласка повір мені,- Тимур хотів було зупинити Кіру доторкнувшись до неї своєю рукою та вона продовжувала йти не зважаючи на його жест,- почекай, давай поговоримо.

-У нас немає часу на розмови, на нас чекають за столом,- Кіра прибавила швидкості своїм крокам і за мить вже була біля столу на який Пітер ставив пляшки з вином та шампанське.

 -Артем, братику радий тебе знову бачити,- Тимур обійняв брата, а потім Віру та привітався зі своїми фіктивними тестем та тещою,- я бачу, що ви вже познайомилися і розібралися хто де.

 -Звісно,- сказав Артем, а потім додав,- я щасливий, що ви з’явилися у моєму житті.

-Ми теж тобі раді,- Оля посміхнулася до свого молодшого брата.

-В честь цієї зустрічі ми зобов’язані відкупорите шампанське,- сказав англійською Пітер,- шкода, що я не знаю української мови та сподіваюся англійську розуміють всі.

-Звісно, ми всі розуміємо англійську. Ми все ж таки освідченні люди,- відповів на те Віталій Миронович.

-Зовсім не хотів вас образити дорогий свату. То як п’ємо за зустріч?

  Французьке шампанське створило святковий настрій за столом і зняло напругу. Навіть вічно нічим незадоволена Ніколь розтанула і посміхалася до присутніх. Тітка Люба та Валентина Федорівна відразу гарно поладили, а Віталій Миронович знайшов спільну мову з Пітером і вже разом пили вино та злегка оп’яніли. Артем розповідав про своє життя, де вчився, ким працював, чим захоплювався...

-А чи давно ви з Вірою одружилися?- поцікавилася Оля.- Чи є у вас дітки?

-Ми вже одружені два роки,- відповів Артем, кинувши погляд на Кіру, яка тільки зараз дізналася про це,- а про дітей тільки мріємо.

-На все свій час,- додала Віра.

-А дискотека у вас тут є?- запитав Бед у Кіри.- Ми б з Люсі залюбки пішли б потанцювали.

-Трохи далі уздовж берега річки є дискотека під відкритим небом, яка щоліта збирає усю молодь міста,- відповіла Кіра,- там гарно.

-А ми в цьому вже сьогодні переконаємося. Люсі йдемо на танці,- Бед підвівся із-за столу простягнувши руку своїй дівчині,- не ображайтеся, але нам з Люсі хочеться динаміки і тому ми вас покидаємо.

-Синку…,- Ніколь хотіла заперечити та не встигла, бо Бед перебив її.

-Мамо, ми будемо обережними, розсудливими. Дядечко, я був радий з вами познайомитися та поспілкуватися.