Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

— Меланія, ти чому втекла, ми не завершили те, що почали, - обнявши з спини, Алекс ніжно поцілував в шию.

— Настрій пропав.

 Я вивільнилася з його обіймів. Продовжувати наші пестощі, я не бажала. Між нами повисла вперше якась напруга. Ще вчора, мені здавалося ми все прояснили, а сьогодні я далі себе накручую. Він так і не сказав, з ким говорив, а я не стала розпитувати. Зробивши кілька глотків кави, Алекс поцілував мене в щічку.

— Я в душ, може ти зі мною, потреш мені спинку, Мел.

— Ні, я там була, ти іди, а я приготую нам поїсти.

Я швидко взялася за приготування. Через хвилин двадцять, аромат їжі заповнив всю кухні.

— Ох, як смачно пахне, що моя чарівниця наготовила, давай допоможу.

В чотири руки ми справилися швидко. За кілька хвилин ми сиділи за столом смакуючи їжу.

— Смачно, в нас непогано вийшло. Мел, я так мрію, про наші спільні сніданки. Можливо, настав час, тобі переїхати до мене.

— Алексе, давай ще почекаємо до закінчення навчання. Залишилося зовсім небагато.

Після погроз батька, мені не хотілося поспішати, я вирішила почекати і подивитися, що буде дальше.

— Як скажеш. Вибач, Мел, мені вже час, маю ще справи. Проводжати не потрібно.

 Він чмокнув легенько в губи і швидко вийшов. Я в ступорі сиділа, не розуміючи його раптового перепаду настрою.

-Алексе ... - але у відповідь тільки почула стукіт дверей.