Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 52

Від хвилювання забулася і видала фразу зі свого світу.

- Як що? – реготнув його високість.

- На дрібні шматочки, - пояснила я і швидко додала, щоб він не встиг прив'язатися до слів. - Не знаю, як вас, а мене вони б точно в живих не залишили.

- Вам не треба турбуватися про принцес, - відразу поспішив запевнити мене Дракон. – Вони не завдадуть шкоди. Якщо і зможуть нашкодити, то тільки по дрібниці. Інакше на них чекає покарання.

- Дивлячись про якісь дрібниці йде мова, - не вгавалася я. – Корсет отруєний можна вважати дрібницею?

Принц відразу став серйозним. Я таки досягла того, що він вирішив поставити мене на землю.

Тільки зробив він це все одно украй провокаційно. Так що на власні ноги я ставала, повільно сповзаючи по тілу його високості, причому руки його пройшлися моєю спиною, в спробі перерахувати ребра.

І навіть, коли опинилась на ногах він продовжував мене міцно притискати до себе.

- Падати я не збираюся, - спробувала відсунутися, упершись долонями йому в груди.

- У вас може знову запаморочитись голова, - промовив на це Дракон, переключивши всю свою увагу на мої губи.

Голова в мене справді почала паморочитися, від його погляду та дотиків. Зробилося спекотно

- Ви не відповіли ... на моє запитання, - ледве сказала, через нерівне дихання. Вийшло в мене якось надто еротично, наче сама його запросила поцілувати.

Асгард відразу відгукнувся на мій заклик і припав до губ так жадібно, наче до джерела води в пустелі.

З глузду з'їхати! Як же він цілується! Я миттю забула не тільки свої питання,а і те, що стоїмо ми десь посеред саду, практично на загальний огляд. Всі думки змило хвилею потягу, такого дикого, подібного раніше ніколи не відчувала. Коли вже не владна над собою, є лише одне бажання: мати цю людину.

Я дівчина завжди з ясним розумом і виразною свідомістю, зараз танула в його руках, як віск. Ноги стали ватяними і мене більше не тримали, тіло горіло і плавилось у його вогні.

Скільки ми цілувалися, не знаю, весь світ для мене розчинився і зник.

В себе прийшла, так само притискаючись до його грудей і обхопивши руками принца за талію. Коли це мої руки вчинили подібний кульбіт, не пригадаю. Він обіймав мене ніжно за плечі.

Туман перед очима розвіявся, в голові стало прояснюватись. Те, що ми опинимося в одному ліжку, лише питання часу, опори безглузді. Здається, фортеця моєї гордості впала, навіть не зробивши спроб вистояти.

- Принцеси не мають жодного відношення до замаху на вас, - тихо промовив Дракон, і я не відразу зрозуміла, про що це він. – Я провів ретельне розслідування. Корсет до вас у кімнату доставила та сама знайдена в підвалі служниця, вбила її істота зі світу тіней. На жаль, джерело вловити не вдалося, воно розтануло на світанку.

- Чому так багато цих істот? - запитала після тривалої паузи, коли мізки, нарешті, запрацювали. - Та кішка, що мене переслідувала така сама?

- Думаю так, магічний фон саду в тому місці, де ви її бачили, зафіксував потік чужої магії.

Не особливо зрозуміла, що там за фони, одне зрозуміло, пантера мала теж походження, що й інші тварюки.

– Я знайду їх! – пообіцяв його високість, доторкнувшись губами до моєї скроні.

І я йому повірила, так спокійно і твердо були сказані ці слова, у них була обіцянка та впевненість, і ще щось тихе та ніжне.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно