Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

Розділ 40

О шостій годині я спустилася донизу, Вадим вже чекав мене у машині. Я відчуваю знайомий погляд собі в спину, розвертаюся та бачу, як Наталя спостерігає за нами. Мені не сподобалася її реакція.  Вадим привіз мене в шикарний ресторан, нас запросили пройти за столик, ми зробили замовлення. 

  

  - Олеся, я хотів обговорити з тобою те, що сталося на корпоративі ... - Він зробив ковток води.  - Я розлучився з Настею. Ми з нею довго зустрічалися, я навіть думав спочатку, що зможу зупинитися з цією жінкою і спробувати створити сім'ю.  - Від цих слів щось укололо моє серце, але я вирішила дослухати до кінця.  - Але вже через деякий  час я побачив, що ця жінка не та, за яку себе видавала на початку відносин.  Її поведінка, звички, все почало змінюватися.  - Він трохи стиснув келих.  - Вона почала мене дурити, постійно перевіряти.  Її ревнощі просто зносили мені дах. Вона влаштовувала істерики, сцени на роботі, і  майже побила дочку мого друга.  Я намагався її зрозуміти, знайти їй пояснення, але потім зрозумів, що не зможу жити з нею поруч. Я почав її навіть трохи побоюватися. - Він криво посміхнувся.  - Я вирішив її покинути, ще до того, як побачив тебе в кафе, а потім ще й те, як розвивалися наші відносини...  Я тільки ще більше переконався у  своєму виборі. Але я не хотів вчинити з нею по свинські, вистачало вже і того, що, на той момент коли я поговорив з нею, в мене вже дещо починалося з тобою.  - Мене трохи перемкнуло, мені не сподобалося, що тут я виступала в ролі коханки. 

  - Я хотів з нею розібратися коли  вона приїде, але все вийшло по іншому. Ти пам'ятаєш, як ... Потім мені довелося везти її в лікарню, витягати друзки келиха з її руки. Ми поговорили, я все їй пояснив.  Я не можу тобі сказати, що вона прийняла моє рішення і ми розлучилися друзями, але те, що тепер я тільки з тобою, це я можу тобі сказати точно.  - Він сидить і нервово дивиться на мене. 

  

  - Я хотіла вибачитися за ту свою поведінку. Я була на емоціях, ти мене розлютив. Я просто була зла на тебе, хотіла тебе подражнити. - Я трохи зам'ялася і подивилася на нього, він сидів весь напружений. - Ну і досягла своєї мети... Але я не віддавала собі звіту в тому, що я роблю, не подумала про наслідки... Хотіла тільки зробити тобі так само боляче  як і ти мені ..., - він трохи скривився. - А потім, вже вдома, я почала трохи усвідомлювати те, що зробила та хотіла з тобою поговорити, але твій телефон... він був вимкнений.-  Я  підняла на нього очі та  хотіла знати чому це трапилося. 

  

  - Я  хотів побути один. - Сказав він серйозно.  - Я не розраховував, що вечір закінчиться саме  так.  Це була сцена як з дешевої мелодрами, а я був головним сценаристом. Я думав про те, як і де вчинив неправильно.  - Він все ще, без будь-якого натяку на посмішку, дивився на мене. - А потім вже на наступний день, коли я думав про те як з тобою поговорити, до мене увірвався Олексій та почав кричати, що до тебе вдерлися злодії.  У мене похололо все всередині, коли подумав, що з тобою може щось трапитися.  - Моє серце стрибало від радості - він переживав за мене.

  
  - А потім ми увірвалися до тебе додому, а там цей мудак тебе лапає... Я просто готовий був розірвати всіх!

  

  - Це мій колишній хлопець, - перервала я його.  - Ми з ним жили разом, а потім я вигнала його. Але він все ж таки не повернувся до своїх батьків, а тішив себе думками повернутися і знову жити в моїй квартирі, за мій кошт!  - Я трохи розлютилася від думки про цю ситуацію з Антоном. 

  

  - Я так і зрозумів! Коли я його виніс на сходову клітку, він плакав і говорив, що не хоче їхати в якесь село, а ти відмінний варіант, щоб залишитися тут.  - Вадим трохи скривився.  - Неприємний чувак. 

  
На цьому наші душевні розмови закінчилися і ми перейшли на більш спокійні теми. Говорили про дитинство, про школу, університет, багато сміялися.  Я не стала говорити йому про Наталю, не хочу скаржитися.  Знала, що зможу постояти сама за  себе. Не хочу, щоб Вадим думав, що я маленька дівчинка в чиїх проблемах йому постійно доведеться розбиратися.  Я сама вибрала такий шлях, отже і всі перешкоди на ньому я повинна подолати сама. 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно