Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Це досить жорстко з його сторони, - дивується чоловік. - За звичай він не втручається в наші зі Стасом справи. Що це на нього найшло?
- Що тут не зрозуміло? - хмурюсь на нього. - Не вашого я кола. Бідна. Ось і відправив на всякий випадок. Нічого, я якось переживу розлучення зі Стасом, головне, щоб він був на волі.
- Мене ти теж хочеш позбутися? - Ігор продовжує тримати мене за підборіддя і його дотики і погляди починають обпікати.
- Якщо треба буде, - не витримую більше його близькості і легенько тисну на груди.
Ігор неохоче, але відступає. Знову відходжу від нього, та тепер зупиняюсь біля дверей. Він спирається на стільницю, де тільки що була я, і загадково посміхається.
- Я не зобов'язаний виконувати татові вказівки, мені він ніяких ультиматумів не говорив. То ж просто так я тебе не відпущу.
- А ти став рішучіший ніж раніше.
- Я просто знаю точно, чого хочу, - поблискує очима.
Я не уточнюю його бажань, боюсь запитувати. Якщо він про мене, то навряд чи в нього щось вийде. Стаса забути важко, а з Ігорем все складніше, адже він буде нагадувати про брата.
- Ми збирались шукати квартиру, - нагадую і тим самим розряджаю обстановку.
- Так, - киває і вмить повертається до звичного дружнього стану. - Я зробив декілька дзвінків в універі. І домовився про огляд квартир. Перша власниця чекає нас через пів години, тут недалеко. То ж збираємось і вирушаємо.
Він хлопає в долоні і рушає в мою сторону. Я довго не зволікаю, швидко йду до коридору одягатись. Перш ніж виходити, кидаю погляд в сторону кімнати. Телефон мій так там і залишився. Не можу взяти його зараз в руки, не хочу знову побачити висвітлене на екрані ім'я Стаса.
- Хочу ще дещо попросити, - звертаюсь до Ігоря, коли ми виходимо з будинку.
- Все, що завгодно.
- Поговори з братом. Якщо він злий на мене, заспокій його, скажи, що я його не варта. Не хочу, щоб він все життя проклинав мене за те, що я його залишила не промовивши ні слова.
- Чому ти йому це не скажеш? - дивується. При кожному слові з його уст виривається густа пара. Сьогодні добре морозить. - Чому не відповідаєш на дзвінок?
- Не можу, - качаю головою. - Боюся, що не втримаюсь і передумаю. Або погоджусь на зустріч. Якщо я його побачу, не вистою. Жодні обіцянки тоді не допоможуть.
Ігор дивиться на мене якось дивно, а потім згідно киває.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невинна для мажора, Ольга Суниця», після закриття браузера.