Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Двоє кумів добре напилися в корчмі та й пішли додому. Один кум помітив собачу будку.
– Шарику! Гей, Шарику!.. Ну, що ти мовчиш? Тобі що, важко загавкати до хазяїна? От ледацюга! Мовчиш… У тебе ж зовсім проста робота – гавкати і все. Мені б таку роботу!..
Прийшов кум Панас до кума Остапа в гості.
Господар дістав кварту і дві чарки: одна величенька, грамів на двісті, а друга – грамів на п’ятдесят. Наливши, Остап каже:
– Ви, куме, беріть чарку, яку хочете, а я оцю, – і взяв велику.
Прийшов якось до кума Дмитра у гості кум Іван з жінкою. Посідали за стіл, налили, випили. Коли вже усі традиційні тости вичерпалися, кум Іван каже:
– Давайте вип’ємо за Дмитрового сина!
– А навіщо за нього пити? – здивувався Дмитро. – У мене такий син, що й сам здужає випити за себе. Тільки дай…
– Куме, ти знаєш, що моя жінка каже? Каже, що усіх би п’яниць примусила блекоту їсти.
– Е, куме, що твоя! Он моя нахваляється як! Каже, коли б моя воля, то зібрала б усіх алкоголіків, напоїла б до посиніння, а похмелитися на другий день не дала б.
Зустрілися два куми.
– Ти так схуд. Що сталося?
– А я періодично стрес роблю організмові.
– Це ж як? Щось не второпаю…
– П’ю місяць, другий, третій, а потім – як дам! – день, два, як дам стрес – краплі не беру! От!
Каже кум до кума:
– Коли я вперше поцілував сусідку Марію, то вона вліпила мені потиличника. А коли я почав присягати, що більше ніколи такого не зроблю, то вона вліпила мені другого.
Ідуть два куми парком. Аж тут оголошення: «Собакам без намордників входити заборонено».
– Дивись-но, куме, у нас уже і собаки грамотні.
– Куме, мій собака такий же розумний, як я сам.
– Ось як! Дивно, таке не часто почуєш! Як правило, люди мають звичку вихвалятися своїми собаками…
Посварилися куми. Кум Іван лається:
– Ти, куме, злодій! Ти – сволота! Ти – негідник! Ти – мерзотник!
Аж кум Петро озвався:
– А чому це ви, куме, до мене на «ти»?
– Куме, якщо ви не перестанете грати на своєму клятому саксофоні, я точно зійду з розуму!
– Я думаю, куме, що вже пізно. Я перестав грати годину тому.
– Куме, а то правда, що в армії вас нагородили медаллю? За що?
– Я врятував цілий полк.
– Яким чином?
– Я застрелив полкового кухаря!
Їдуть куми до міста в автобусі. Поговорили про се, про те. А головна проблема – діти:
– Кумо, твоя Ляля на роботу влаштувалася?
– Майже, а твоя Неля?
– Ой, кумо, робота не для неї! Вона призначена тільки для кохання, тільки для кохання!..
– А, ну нехай іде працювати за спеціальністю…
Кум Петро служить пожежником, а кум Іван – старшина міліції. Приходить Іван з нічного чергування вранці. Тільки роздягнувся, а дружина із спальні кричить:
– У домі ні крихти хліба, сходи, купи!
Одягнувся, іде в магазин. Знайома продавщиця вітається і запитує:
– Ви що, службу змінили?
– Ні, а з чого ви взяли?
– Так ви у формі пожежника…
Два куми сіли в лісосмузі, відкрили пляшку. Раптом поруч з’явився якийсь неоковирний чоловік. То був інопланетянин, хотів установити контакт. Він і каже:
– Я – Сатурн.
– Куме, налийте Сатурну!
Випили. Інопланетянин знову:
– Я – Сатурн…
– Куме, налийте Сатурну!
Випили. Інопланетянин каже:
– Я – інопланетянин…
– Куме! Сатурну більше не наливайте!
Прийшов кум до кума, бо більше нема до кого. Крізь сльози:
– Куме, ти розумієш, моя сьогодні зранку обізвала мене старим смердючим цапом.
– Ну, не плач… Не такий ти вже й старий… не такий ти вже й смердючий…
– Куме, після декількох випитих пляшок скажи мені, але по правді, чому ти мене називаєш джином?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні», після закриття браузера.
