Читати книгу - "Аптекар"

Коли відстріляли достатньо раундів, аби її більше не лякали звуки пострілів, вона здійняла «СІГ Сауер».

— Агов, ти не заперечуєш, щоб я випробувала його на ближчих цілях?

— Добре, — відповів Кевін, не відводячи очей від братової прицільної лінії. — Долучайся до нашої вечірки.

СІГ був важчим за ППК і мав більшу віддачу, але в певному сенсі це було приємно. Потужно. Їй довелося відстріляти кілька раундів, щоб звикнути до прицілу, і згодом вона стала стріляти з нього так само влучно, як і з власної зброї. Їй здавалось, що цього разу вона впорається краще. Можливо, вона матиме добру практику протягом свого перебування тут. Вона не надто вдавалася в такі речі.

Коли Кевін завершив заняття зі стрільби, сонце вже стояло майже на вечірньому прузі. Жовта трава набула темно-червоної барви, немов і справді сонце торкалось її на небосхилі, підпалюючи всю суху стерню вогнем.

Неохоче вона поклала СІГ до решти зброї. Не те, щоб вона коду не знала. Вона могла заховати трішки, коли в Кевіна закінчиться вечірка.

— Отже, Денні, приємно бачити, що ти досі петраєш… і що мій талант не випадкове щастя. Мама з татом передали нам трішки крутих генів, — говорив Кевін, поки вони поверталися до маєтку.

— Коли стріляти по мішенях, — відповів Деніел. — Я досі сумніваюсь, що колись зможу те, що робиш ти.

Кевін фуркнув.

— Усе змінюється, коли хтось намагається тебе вбити.

Деніел, безперечно, не переконаний, визирнув у бокове віконце.

— Добре, — зітхнув Кевін. — Поміркуй про це так. Уяви, що той, кого ти прагнеш захистити, — наприклад мама, — стоїть за твоєю спиною. Деяким новобранцям доводиться вдаватись до візуалізації, щоб налаштувати себе на правильний хід думок.

— Щось це не надто слушні думки, якщо взяти до уваги стрільбу з висоти зі снайперської гвинтівки, — зазначив Деніел.

— Тоді уяви, що у твоєму прицілі чоловік, який поривається запхнути маму у фургон. Увімкни уяву.

Деніел погодився.

— Добре, добре.

Вона бачила, що Деніела досі не переконали, утім щодо цього єдиного питання вона мала погодитися з Кевіном. Коли хтось хоче тебе вбити, інстинкт виживання загострюється. У ситуації, коли або ти, або він, ти завжди обиратимеш себе. Деніел не збагне, як це, поки за ним не прийдуть мисливці. Вона сподівалась, що йому ніколи не доведеться таке пізнати.

А Кевін зробив би, що міг, і вона б зробила. Можливо, разом їм вдасться зробити світ безпечнішим для Деніела Біча.

Після їхнього повернення на ранчо тур продовжився. Кевін завів їх до елегантної сучасної надбудови, невидимої з боку фасаду, але повної собак.

У кожної тварини була власна кабінка з кондиціонером та окремим хідником на вулицю, щоб пес міг вільно вибігати надвір. Кевін розповів про розклад вправ для собак, про тих, котрих уже замовили, а котрих уже можна виставляти на продаж, вочевидь готуючи брата до майбутнього життя на ранчо. Деніелу, здавалось, подобалося пестити всіх собак та завчати їхні імена. Собаки дуже любили увагу — і випрошували її; а вона б воліла прикрутити звук гавкоту та скавчання. Пси, які бігали вільно по ранчо, певно, були випускниками програми; вони почергово ходили за Кевіном.

Алекс підозрювала, що Кевін змушує її за ним ходити лише для того, щоб вона почувалася ніяково. Плямистий пес завбільшки з коня — Великий Данієць, — його ім’я вона вже запам’ятала, постійно ходив за нею слідом, і Алекс була переконана, що пес не сам вирішив це робити. Мабуть, Кевін потайки дав йому якусь команду. Вона відчувала, як велетень дихає їй у потилицю, здогадуючись, що слина з його пащі, мабуть, натекла їй на спину. Гончак теж переслідував її, але їй здавалось, що цей самовільно ув’язався за нею. Він досі дивився на неї зажуреними очима щоразу, як вона на нього зиркала. Решта випускників оточила Деніела та Кевіна, окрім хіба що Ейнштейна, який, не відходячи від Кевіна, немов проводив дуже ретельний огляд своїх військ.

Вони проминули кабінки з німецькими вівчарками, доберманами, ротвейлерами та ще кількома купками собак із цільової групи, породи яких вона не знала. Алекс ішла посередині широкої алеї між вольєрами, намагаючись ні до чого не торкатись. Завжди краще залишати якомога менше відбитків, щоб згодом менше було витирати.

Двоє малих цуценят гончака розхитували вольєр, і, дивлячись на них, Кевін розповів Деніелу, що це цуценята Лоли — чистокровного гончака, який ішов слідом за Алекс.

— О, Лола, га? Даруй, — пробурмотіла Алекс дуже тихо, аби не чули чоловіки. — Я б і не подумала.

Лола, мабуть, збагнула, що звертаються до неї. Вона, сповнена надій, підвела очі на Алекс, стукаючи хвостиком об її ногу. Алекс швидко нахилилась, щоб погладити собаку по голові.

Кевін гидливо фуркнув, а коли Алекс підвелась, помітила на собі його пильний погляд.

— Лола всіх любить, — Кевін продовжував говорити до Деніела. — Чудовий ніс, але поганий смак. Я намагаюсь позбавити її нерозбірливості, зберігши непересічні органи нюху.

Деніел хитнув головою.

— Та досить уже.

— Я не жартую. Я виховую у цих тварин кращі інстинкти.

Алекс сіла навпочіпки, щоб почухати Лолі боки, бо бачила, що так робив Деніел, знаючи, що це доведе Кевіна до сказу. Лола враз перевернулась голічерева, підставляючи черевце. Величезний пес раптом ліг з іншого боку Алекс, і вона була майже впевнена, що цей пес також дивиться на неї з надією. Вона обережно погладила його рукою по плечі, і він не відкусив її руку. Навпаки, він двічі стукнув хвостом по землі, а вона зрозуміла цей жест як заохочення і почухала йому за вушком.

— Ну ж бо, Хане, не починай і ти!

І Алекс, і Великий Данієць знехтували окрик Кевіна. Сівши по-турецькому спиною до братів, тепер вона бачила перед собою обох псів. Якщо вже їй, можливо, випаде перебувати в оточенні лютих смертоносних машин, то ліпше мати кількох із них на своєму боці.

Лола лизала у Алекс тильний бік руки. Гидко, але водночас так мило.

— Здається, у Алекс з’явилася шанувальниця, — прокоментував Деніел.

— Пусте. Тут у нас харчові запаси. Арні майже щотижня привозить все з Лоутона. У нас тут є все, щоб…

Решта Кевінових слів загубилась у скигленні та гарчанні собак, залишених позаду. Вона ще кілька хвилин пестила собак, не знаючи, як вони відреагують, коли вона припинить. Зрештою Алекс обережно підвелась на рівні ноги. Лола і Хан вмить скочили