Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

     —  Вибач за нескромне запитання, а скільки тобі років? -- я аж подавився повітрям, почувши таке.

     —  Двісті тридцять два роки,- усміхнулася вона,- Я в самому розквіті своїх сил,- гордо продекламувала вона. 

     —  Давай повернемося до теми, а то в тебе добре виходить відводити розмову вбік. Хто ти така? -- запитав я прямо.

     —  Ветеран війни з архами Лікаель Мітріандо. Капітан військово-космічних сил Атаранської імперії у відставці. Найманець, мисливець за головами А категорії, і все це я незрівнянна я. Ну і просто шалено вродлива дівчина,- усміхнулася Ліка.

      —  Мда вже,- тільки й зміг відповісти я,- Що ж ти робила в ролі повії сорок років? - вирішив уточнити.

      —  Ось тут мій косяк,- одразу ставши серйозною промовила вона,- Було замовлення на одного кримінального авторитета в Огсдурі, але, як виявилося, це була пастка саме на мене.  Комусь там я сильно не сподобалася і мене вирішили прибрати. І ось там я зустрілася з твоїми побратимами-псіонами... - скривилася Ліка, було видно, що їй неприємно згадувати те, що сталося.

    —  Що було далі? -- запитав я, не знаючи, чи хочу почути відповідь, адже я вже здогадувався, що сталося далі.

     —   А далі тортури, ломка особистості. Вони намагалися дістатися до деякої інформації в моїй пам'яті. Але я не дарма раніше була розвідницею і за допомогою спеціального імпланта змогла закапсулювати свою особистість і пам'ять перетворившись на безвольну ляльку. Ось так я і стала повією, за якою послали стежити тоді ще молодого Вогана, що бігає за дрібними дорученнями. Він мав дочекатися, коли моя особистість знову повернеться, і продовжити тортури, доки я не надам необхідних даних його господарям.

     —  Я так розумію, що щось у їхньому плані пішло не так? - запитав у неї.

      —  Так, Воган, виявився садистом і любителем жіночого тіла. Моє ж тіло було дуже міцним і багато його ігор могли зі мною пройти спокійно без критичних травм, не сумісних із життям, звичайні дівчата вже давно б померли. - відповіла вона мені і замовкла, було видно, що зараз вона в прискореному режимі переживала те, що сталося за останні десятиліття.

       —  Що було далі? -- запитав я в неї коли і за п'ять хвилин Ліка не продовжила свою розповідь.

       —  Цей садист коли зрозумів, що я повернулася, зрадів. Просто не передати словами як зрадів від усвідомлення того, що я розуміла, що він робить зі мною. О він тоді у своїх фантазіях вийшов на новий рівень і продовжив ґвалтувати мене з величезним задоволенням, щоразу вигадуючи, щось нове.- сказала вона.

       —  Я так зрозумів, що своєму керівництву він не повідомив? - уточнив я.

       —  Так, він не повідомляв про це своєму начальству. Йому подобалося, що він може знущатися над героєм війни, і йому за це нічого не буде. Я для нього стала особистою іграшкою, років п'ять тому він вирішив убезпечити себе і знайшов псіона Хор Жі, який за право життя на станції мав установити ментальні закладки про не заподіяння Вогану шкоди. Тільки рік тому я змогла зняти частину закладок, залишилися лише найміцніші про не заподіяння прямої шкоди. І тоді я впізнала в цьому Хор Жі Пакса, - доволі докладно розповіла Ліка.     

     —   А дізналася ти завдяки своєму профілю роботи? - запитав я.

    —  Так, щойно я знову усвідомила себе, то одразу почала відновлювати старі контакти, на жаль, з Воганом заради мене ніхто зв'язуватися не захотів, і це найкращі друзі, -- явно зі злістю вона буквально виплюнула слово "друзі", -- А ось роботодавці потішили дрібними завданнями на станції, завдяки яким я й змогла заробити непогані гроші та завести корисні знайомства. Ось через нових знайомих я і дізналася про подію на палубі D, уже за кілька хвилин після твого дзвінка в службу безпеки.

     —  Тепер повернемося до ситуації зі мною. З чого ти взяла, що я член корпусу? -- запитав я в неї питання, яке мене цікавило.

     —  Ти сам це сказав,- вимовила Лікаель,- Коли розмовляв із Паксом. Я про всяк випадок за ним вела спостереження цілодобово.

     —  Я погодився з ним лише б відвернути його увагу від себе і втекти,- вимовив я у відповідь на слова Ліки

    —  Зараз я це розумію, але тоді в мене з'явилася надія втекти, а коли ти зміг прорватися на нижній рівень, то вона тільки зміцніла. -продовжила говорити Ліка,- Щоправда, твоя поведінка була далекою від професіоналізму, але я не звернула на це спочатку увагу. Точніше не захотіла звернути увагу і думала тільки про краще.

     —  Наша зустріч у коридорі була не випадковою? - запитав я в Ліки.

     —  Звісно ні. Хоча мушу віддати тобі належне, якби ти не кинувся мене рятувати, то я б потрапила під ту гидоту, якою стріляв Пакс. Тож ти справді врятував моє життя. Далі нам довелося бігти. Коли я принесла тебе до себе додому, то почала шукати на тебе додаткову інформацію, але крім того, що розповів про тебе Пакс, я не змогла нічого іншого знайти. І це мене ще раз переконало в тому, що ти з корпусу. І я вирішила тебе прив'язати до себе через ліжко. Рідко який нормальний чоловік ставитиметься до жінки, з якою в нього був чудовий секс, негативно. А хлопчики з корпусу взагалі відрізняються тим, що років до двадцяти бережуть цноту, це якось пов'язано з їхнім розвитком. Тож я вважала, що зможу з тебе мотузки вити.

      —   Але я не з корпусу,- коротко сказав я.

      —  Так, ти виявився не з корпусу, але однаково мій план нехай і з деякими неточностями виявився цілком здійсненним. Найбільшою складністю було тебе прилаштувати в готель, але набраний мною компромат на власницю готелю давав мені змогу і не таке провертати за її потурання. Я там була чи не головнішою за неї,- усміхнулася дівчина.

       —  А я то думав, як в елітний готель прийняли людину з вулиці, -- вимовив я, -- Далі я вже пам'ятаю, але тепер розкажи, навіщо мене кусала?

       —  Під час війни з архами, мій корвет зазнав аварії на одному з місяців Тисана. Тоді я отримала безліч травм, а оскільки відновити всі ті ушкодження в медичних капсулах тих часів не можливо, то мене протезували. Так би мовити покращили і перевели у відділ розвідки.- почала передісторію розповідати вона.