Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава"

І на цьому настала тиша. До парку ми їхали мовчки. Біля парку він став на парковці, і коли він вимкнув запалювання двигуна, кілька хвилин ми сиділи, мовчки, і я вирішила що мені час:

- Ромо, я…

- Ні!

- що ні"?

- я передумав, до парку ти не підеш!

- та що ти…

І він різко схопив мене за лікоть смикнув  на себе, мій кіт упав мені в ноги від шоку, а Рома став мене цілувати, я, звичайно, намагалася його відштовхнути, але цей гад був сильніший. Через кілька секунд і здалася, руки опустилися йому на груди, і поцілунок став глибшим, наші язики перепліталися, між нами ніби сталася іскра. Коли він нарешті відпустив мої губи, що горіли від поцілунку, то дивлячись на мене, сказав:

- Я більше не можу, ми їдемо до мене!

- Навіщо?

- я хочу тебе, а ти хочеш мене, я більше не хочу чекати, я хочу, щоб ти, була моєю сьогодні!

- а якщо я не хочу?

- хочеш..

- Ні…

- перестань брехати і мені і собі.. ми обидва знаємо правду, як і те, що, якщо я чогось хочу я це отримую, а моя мета зараз це ТИ! Одного разу я дав тобі піти, більше не дам. Як би ти не чинила опір, як би, не брехала, хай би навіть вийшла за цього ХМИРЯ. Але все одно ти будеш моя, і тільки моя, тому що твоє серце вже моє, як і моє належить тобі, з першої нашої зустрічі та погляду.

- Рома.

- просто знай, я не збираюся віддати мою жінку іншому, і повір, я зроблю ВСІ, щоб відбути бажання в інших тебе не те що мати, а навіть дивитися на тебе

- охх….

- так що моя дорога, час пішов, у тебе тиждень, від нього піти, не зробиш цього, і потім втручусь я.

- Врахую ...

 І він мене відпустив, мовчки, завів мотор, і я швидко сказав:

- Ром, стривай!

- Що?

- я не можу… ну їхати до тебе… це небезпечно.. я не готова…не настав час ще зрозумій.

На це він зітхнув, і з сумом у голосі сказав:

- добре, я не буду поспішати… все-таки ти ще маєш один тиждень… але в парк ти сама не підеш!

- Але я не одна, зі мною мій кіт .. - Котрий відразу ж повернувся мені на коліна і сказав:

- швидше валимо від нього! – сказав Олі

**

- знаєш, солодка, я не сумніваюся що твій КОТИК щось може, якщо постаратися, але..

- Що?

- щоб ти не задумувала сьогодні, я йду з тобою чи ти взагалі не підеш туди! Зрозуміла?

- а якщо я ритуал хотіла робити?

- У публічному місці? Не думаю, ти занадто слухняна відьма, ну судячи з документів, дрібні скарги від сусідів то, не в рахунок, та й для серйозних ритуалів, не той день і не та дата, і час, так що...

От сволота, називається, хотіла зробити вечір для себе коханої, і я тихо відповіла:

- я просто хотіла побути однієї.. подумати, прояснити голову.. а тут ТИ впав на мою голову як чума.

- Побудеш, але поруч зі мною!

- Але ...

- я просто буду не далеко, так щоб ти тебе бачити відьмочка моя ... щоб бути спокійним за твою безпеку ...

**

- фу, ненавиджу інквізиторів скигліїв ...

- ОЛІМП!

- бачиш на що ти перетворила його..

- у що?

- У закоханого хлопчика ... зла ти.

- Вгамуйся!

- все мовчу!

**

- гаразд.. але за п'ять метрів від мене!

- Згодний ... і ще?

- Що?

- я тебе потім відвезу додому.

- Іде!

І на цьому він задоволений розблокував мої двері, і ми пішли до парку мовчки. Нарешті я могла здихнути з полегшенням, але його погляд я відчувала на своєму тілі, це було немов ломка від грипу. Так все треба швидше знайти  місце щоб відпочити.