Читати книгу - "Чортівка на виданні, Крістіна Логоша"

Під'їжджаючи до будинку, помітила незнайомих коней, прив'язаних до огорожі. На подвір'ї творилося щось неймовірне: слуг виставили на вулицю, чим вони були вкрай обурені та висловлювали свій протест. Сардинія стояла поряд з переляканою Еллою, яка поганяла розшукових гострим слівцем.

– Що тут відбувається? – Запитала я голосно, звертаючи на себе загальну увагу.

— Міледі де В'єр, моя кізочка, а я на вас чекав, — з дому вийшов Себастьян. — Ви ж не забули про нашу угоду? П'ять мільйонів самі себе не повернуть.

— Це ви забули, містере Брієр. У мене є ще два тижні для погашення заборгованості. — Саме так — два тижні. А коли за минулий час ви мені нічого не повернули, я вирішив вимагати з вас половину суми. Ось привів приставів, щоб вони підтвердили законність моїх дій. Завтра всі ваші речі, включаючи будинок, підуть з молотка за рахунок погашення половини заборгованості.

Його очі сяяли від злості. Я розуміла, що це помста за те, що відшовхнула його. Але він цього заслуговував! Поранена тварина кусає болючіше. Ця думка мене навіть потішила, і, не даючи Брієр насолодитися моїм замішанням, я сказала:

— Речі, що на мені, теж вилучатимете?

Він усміхнувся, і на щоці з'явилася приємна ямочка.

— Заберу їх разом із вами за два тижні.

— Тоді стежте за чистотою в особняку, поливайте газон, і платня слуг теж на вашій совісті. Щоб через два тижні, коли ви звільните мій дім, тут було все, як до вашого приходу, — звинуватила я його і звернулася до Даніеля і Сардинії: — Ходімо, нас чекають в іншому місці. А сюди ми ще повернемось.