Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

— А ти поїдеш зі мною завтра в Деріленд? — запитанням на запитання відповів він.

— Так, — пообіцяла я.

Ітан якийсь час мовчав.

— Я повнолітній, тому маю сам заробляти на життя. Вночі підробляю таксистом в Деріленді. Ось моя велика таємниця. Задоволена?

Хлопець питливо подивився на мене з-під опущених вій.

Я навіть не очікувала на таку відповідь. Виходить, він просто заробляв собі на життя. Вдень вчився, вночі працював. Я й не уявляла, як йому тяжко.

— Вибач, я не думала про це.

Він скривився і сів на ліжко.

— Тільки не треба мене жаліти, — останнє слово вимовив з особливою гидливістю. — Я ненавиджу це більше всього.

— Це не жалість, а співчуття. Мені прикро, що ти опинився в такому становищі.

Карі очі примружилися.

— Зібрався мене придушити? — поцікавилася, оскільки вираз обличчя у нього був саме такий. — Погана ідея. Нам з тобою ще три дні разом доведеться пережити.

Погляд пройшов по мені. На його обличчі з'явилася посмішка, а очі засвітилися підступним блиском.

— Ти права. Цілих три дні, Ангелятко. — Він заплющив очі. — Іди збирати речі.

Я похитала головою. Поїздка мала бути не з нудних.

— Я тут подумала…

— Пізно, Ангелятко, пізно. — Він розвернувся і ліг на живіт, підставляючи моїм очам міцну спину. — Завтра зранку виїзд. І жодних «але». Ти вже пообіцяла.

Він недбало махнув рукою на знак прощання.

Я вийшла із кімнати. Погляд наткнувся на Тіну.

— Здається, я щойно прирекла себе на нові неприємності.

Кішка в знак згоди нявкнула.