Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Ну ти і дурень, - приблизно через півгодини впадає Ед, блаженно розтягуючись на дивані. - Такого сервісу я ще ніде не зустрічав!

А я ловлю себе на тому, що тупо сиджу і посміхаюся весь цей час, думаючи про свою королеву. Нехай навіть вона снігова. Зрештою, пройшов лише один день і це була лише перша спроба.

- У нас з Антохою ще корпоратив сьогодні в «Іскрі», - ледь відсапавшись, згадує Ед. – Може, поїдеш із нами, а потім продовжимо відзначати покупку? Чи твоя цнотливість таки здасться на милість цих чарівних красунь? Дивись, Бурін, сумніваюся я, що ми скоро ще так шпурнемось грошима! Так що друга спроба видастся хрін знає коли, май на увазі!

- Дочекаємось Андрюху з Глібом і їдемо! – киваю, з тугою дивлячись на ту саму склянку з коктейлем. Навіть бухати не хочеться, треба ж! Сподіваюся, що хоча б їхня культурна програма виявиться цікавою!

Ще через півгодини до нас ввалюються щасливі Андрюха з Глібом.

– Це ульот! - видихає Карін, мрійливо закочуючи очі. - Це найкрутіше, що я взагалі колись пробував!

- Твої красуні пішли до нього, - зі смішком кивнув на Андрюху Ед.

– Четверо! - виставивши чотири пальці вперед, Карін явно не міг сфокусувати погляд. – Це як вибух! Навіть крутіше!

- Ага, як чотири вибухи, - розреготався Гліб. - Бля, знав би, не розмінювався  б на двох, одразу б усім по чотири замовив! Може, тоді б і Славко в астрал вилетів замість того, щоб сидіти тут з пісною пикою! І взагалі, я не зрозумів, хто тут у нас господар свята? І чому цей нереальний кайф дістався тобі?

- Тому що дурням щастить, - заржав Ед.

- Ага, і вони вилітають у космос! - Андрюха навіть не образився, здається, ще зі свого космосу не повернувшись.

- Ідемо, - Ед ліниво глянув на годинник. – Деяким із нас ще сьогодні працювати.

- Чотири! - бубонів по дорозі Андрюха, який все ще не прийшов до тями. - Ні, ти можеш собі уявити, - тебе облизують у чотири язика!

- Не можу, але, здається, це крутіше за будь-який наркотик, - самому не віриться, що Андрюху можна до такого довести. Здається, він ще тиждень ходитиме з таким ошелешеним поглядом!

- Ага, зате як ти після цього зможеш з одною? - під'їдає Ед, якому такого щастя не обломилося. - Тепер, вважай, ти, друже, просто пропав. На одну в тебе навіть не встане!

- Іди ти на хрін, - відмахується Андрюха, і його очі знову починають покриватися туманом. - Чотири! Язики! Це, блядь, найохуєнне блаженство!

Карін зробив мій вечір. Заради того, щоб побачити його таким, варто було поїхати до цього сприпклубу! Навіть настрій підвищився, а всі ліві думки просто розчинилися у голові.

Вже за годину ми завалилися в Іскру, як до себе додому. Погляд сам собою ковзнув по новенькій червоній машинці біля входу, - ну, що, до ворожки не ходи, Міла сьогодні тут. Але, здається, Артур давно й міцно одружений... Втім, мабуть, такі дрібниці сьогодні нікого не бентежать. Хоча - про що я? Хіба щось може бентежити, коли жінку пакують, як треба? Часи гарних слів та менестрелів з їхнім чистим коханням, вчинків та подвигів… Ні, навіть не минули. Ці часи, здається, ніколи не наступали. А що? Адже, якщо згадати історію, то у всіх можновладців завжди були фаворитки. Яких не бентежили ні дружини, ні вік їх «коханих», ні навіть огидний характер і те, як з ними поводились.

    Ні, жінки завжди були товаром, який тільки й думає про те, як себе продати дорожче. А всю романтику вигадали… Напевно, самі романтики. Може, їм просто дуже хотілося вірити у велике і чисте кохання? Ось вони його собі й вигадували. І оспівували. Коротше, самі вигадали собі якийсь гарний світ, якого немає, не буде і не було ніколи!

Ми розсідаємося у вже давно негласно ставшій «нашою» кабінці. Її займають рідко, залишаючи для нас, особливо коли Антон з Едіком виступають зі своєю юмористичною програмою. Тохи ще не видно, а Ед летить у гримерку готуватись.

- Якось ми слабко відірвалися, - бурмотить Гліб, замовляючи відерко з шампанським. - І дівчаткам теж, - простеживши за моїм поглядом, він киває на кабінку з Поліною та Ксаною.

Але нас, здається, вже випередили, - принаймні у дівчат на столику вже відкрито кілька пляшок і повно закусок. Або вони також відзначають покупку машини? Так, привід непоганий. Особливо коли це відмивання ще й спонсорує той, хто цю ж машинку тобі й прикупив.

Я напружуюся, вишукуючи очима Лєру, - минулого разу вона була з ними. Не зовсім взагалі зрозуміла ця дружба, швидше, було б логічно, якби вона зійшлася з дівчатами з гуртожитку. А так… Що може бути з ними спільного? Хіба вона теж збирається тут танцювати.

А цього я вже прийняти не можу. Кулаки знову стискаються, до болю, варто мені уявити, як Лєра виходить тут на сцену. Ну так, це, звичайно, не сприптиз, та й кабінок для приватних танців тут немає, заклад іншого класу, і все ж таки... Ні, я фізично не винесу, якщо на неї, напіводягнену, будуть вирячитися спітнілі мужики, ночами уявляючи собі, що б вони з нею зробили, а вона буде звиватися перед ними всім тілом зі своєю спокусливою усмішкою у світі... Бля, та я ж рознесу тут все на хрін! Або візьму кредит, потрапивши у вічну боргову яму і викуплю весь цей блядський нічник! Але перше набагато реальніше, ніж друге…

- Ти знову скис, - Шиманський, зі своєю вічною проникливістю, висмикує мене з моїх садо-мазо сексуальних фантазій. Ну, а інакше це не назвати, - бо дах зносить від однієї уяви Валери на сцені в цих ганчірках, які вони тут називають одягом. І вилиці зводить від ненависті до кожного, хто тільки кине на неї погляд. Прямо до хрускоту зубів.

- Розслабся, - шипить Гліб, вкладаючи мені в руки келих. – І навіть не думай напитися у гівно сьогодні.

Ось кому добре зараз, то це Андрюсі. Очі досі такі божевільні, ніби він упіймав свій вічний кайф і його вже ніколи не попустить. Він киває Глібу і слухняно випиває своє шампанське до дна. Здається, Карін взагалі не зовсім розуміє де знаходиться і що відбувається навколо нього. І обличчя таке у нього... розслаблене та придурково-щасливе, як у дитини.