Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона"

Глава 51

У стані ворога разом все прийшло в рух, піднявся неймовірний гам і паніка. Звідусіль почулися крики: «Чорний дракон!»

Мабуть, ворожі воїни були добре обізнані про принца і його магію. І знають, на чиїй території знаходяться.

Я від хвилювання притиснула руки до грудей. Навіть мене обдало передчуттям неминучого, і серце забилося в тривозі.

Дракон між тим набирав швидкість і чим ближче до ворогів, тим швидше він летів. Мить і він вже практично над їхніми головами. У нього полетіли стріли, але жодна не влучила в ціль. Магічна істота зревіла і навіть у мене волосся стало дибки, і з розгону врізалося в стрункі ряди війська, залишаючи за собою довгий кривавий слід. Він немов величезний чорний смерч пронісся над самою землею, зносячи все на своєму шляху, створивши величезну дірку в обороні супротивника.

До горла підступила нудота від видовища покалічених тіл. Я відвернулася, не в силах бачити цього побоїща, вловивши краєм ока, як Дракон зайшов на друге коло. Вороги не могли нічого йому протиставити, лише захищалися.

«Це більше схоже на побиття немовлят, ніж на битву»

- З розуму зійти! - прошепотів Ванька, і в голосі його чувся поряд із захопленням страх.

Тільки хоч жах і підкрадався під шкіру, не дивитися не виходило. Мимоволі все одно перводила погляд. Від війська залишилася вже половина, коли на черговому заході, в одне з крил дракона несподівано встромився спис. Звір видав крик болю і почав кренитися в один бік.

Але і принц на пагорбі несподівано схопився за руку і присів.

- Вань, - вчепилася я за брата, і завмерла, не в силах впоратися з страхом, що охопив.

Дракон тим часом, хоч і поранений, почав заходити на наступне коло. Але вороги в цей момент, здається, теж помітили самотню фігуру принца.

З диким кличем вони кинулися на нього, а мене охопила така паніка, що могла тільки дивитися широко відкритими очима, перетворившись на кам'яну статую.

Його Високість теж побачив рух ворога і дракон розвернувшись, кинувся наперез тим, хто біг до нього.

У цей момент я ясно раптом побачила, що результат битви зовсім не ясний, якщо їм вдасться дістатися до принца...

- Що ж це таке? - Ледве промовила, важко дихаючи.

- Йому треба допомогти! - рвонувся з місця Ванька.

- Ні! - схопила його, поки не встиг відбігти.

За дракона серце стиснулося гострим болем, але й пустити брата в цю м'ясорубку я не могла. Навряд чи ми з братом зможемо чимось допомогти, тут і загін спецназу не впорається, не те, що дві далекі від війни людини. А ось так загинути я йому не дам, нехай вже краще він після мене проклинає.

- Ваню, він наказав нам триматись подалі, - почала, розмірковуючи на ходу, щоб такого сказати, щоб зупинити хлопця. - Ти повинен виконувати накази! Тим більше, що ще нічого страшного не сталося. Ти сам говорив, що він впорається і з тисячним військом.

- Впорається, - схвильовано підтвердив братець. - Але тільки якщо випустить на волю свою магію.

- Магію? - здивувалася я. - А зараз це що?

- Це лише втілення, смертельну магію він не може використовувати через нас, - він проговорив це так винувато, ледве стримуючи сльози.

- Чому не може? - не зрозуміла я, хоча його розпач передався і мені.

- Його магія вбиває все навколишнє на кілометри, і не розбирає хто друг, а хто ворог. Ми з тобою занадто близько, він не може скористатися нею.

При останніх словах Ванька завмер, я теж замовкла, тому що в цей момент дракон зробивши останнє коло над ворогом, який наближався, розтанув у повітрі. А принц вийняв з ножен меч і приготувався зустріти ворога врукопашну. Їх було так багато, що жах скував моє горло.

Зрозуміло, що навіть якщо Іван прибіжить на допомогу, вони і вдвох не впораються. Серце стиснулося таким болем, що стало важко дихати.

Але виявилося все не так страшно. Як тільки перші ряди наблизилися до його високості, він вступив у бій. І це було не менш заворожувальне видовище, ніж політ дракона. Такої битви я і в кіно не бачила, з усіма їх трюками і комп'ютерною графікою. Принц перетворився на один чорний вихор. Його рухи були настільки швидкі, що все зливалося в одну розмиту фігуру. Неначе сама смерть спустилася на землю.

- Він справиться! - повторила я тепер з надією.

Братець поруч зі мною, здається, теж піднявся духом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно