Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

— Можеш зробити це не по-дорослому, — поблажливо дозволила Липочка під сміх присутніх.

— Так нечесно! Ти вміла кататися і все навмисно підстроїла, — почав опиратися Макс.

— А якби ти переміг, було б чесно? — з викликом запитала Липочка.

Один із старших хлопців поклав руку Ливнєву на плече і сказав:

— Максику, ти мені друг, але ти попав.

Макс обвів усіх поглядом, але ні підтримки, ні співчуття не зустрів.

— Ви що?! А раптом він скажений?

— Може, це ти скажений? Я ж у тебе довідку не запитувала. А цілуватися ліз, — глузливо сказала Липочка.

— Давай, Максе. Не томи народ, — підхопили ролерів.

Весь блиск із Ливнєва зійшов, як акварельна фарба під дощем. Він ступив на газон і, похитуючись на ногах, став підходити до дворняги. Почувши загальну увагу, собака насторожився. Він покинув шукати бліх і уважно стежив за маневрами хлопця. Собачий життєвий досвід підказував, що той замислив щось недобре. Дворняга вищирився і тихо загарчав.

Макс щодуху рвонув від нього. Собака гавкнув і з не меншою прудкістю кинувся в інший бік.

— Ех ти, горе-залицяльнику! Навіть пес із тобою цілуватися не хоче.

Усі дружно засміялися. Ливнєв не звик, щоб з нього сміялися. Від злості його обличчя стало червоним, як гузно в шимпанзе.

— Та пішла ти! — крикнув він і став стягувати ковзани.

— Ти мені ще ролики винен, — нагадала Липочка.

— Перетопчешся, — зло процідив Макс, закинув ковзани за спину і розгонисто подався геть.

— А ось це він даремно, — протягнув Діма.

Серед ролерів він мав таку повагу, що навіть Сорока засудив вчинок свого дружка.

Старшокласник підійшов до Липочки:

— Покажеш, як робити уїл-слайд? У чому фішка?

Липочка з радістю ділилася секретами майстерності і за годину стала своєю-своїсінькою.

— Що ж ти вчора розігрувала із себе невмійка? Я вже повірив, що ти вперше стала на ковзани, — широко посміхнувся Діма.

Липочка хотіла сказати, що це суща правда, але прикусила язика. Тут люди не вірили в чудеса. А чого ще можна чекати від світу, де немає чаклунства?

— Звідки ти така взялася? — запитав Діма.

— З гір спустилася.

— Ну, горянко, якщо тебе хто образить, тільки скажи, — він показав кулак.

— Спасибі, у мене бабуся є,— сказала Липочка, чим викликала вибух реготу.

Дорогою додому Вася запитав:

— Слухай, як тобі це вдається? Не може бути, щоб ти зовсім не вміла кататися.

— А як тобі вдалося підтягнутися сто разів?

Вася мовчав. Відповіді не було.

— Ось бачиш, треба лише захотіти, — сказала Липочка.

— А де ти узнала всі прийомчики?

— В Інтернеті.

Вася змирився з тим, що він ніколи не пізнає до кінця цю загадкову дівчинку. А може, цього й не треба. А треба приймати її такою, яка вона є.

Як тільки діти увійшли в дім, відразу зрозуміли: щось сталося. Никанор Іванович мав дуже схвильований вигляд.

— Дідусю, щось трапилося? — стурбовано запитав Вася.

— Прилітає твоя мама.

— Коли? — сторопів Вася.

— У кінці тижня.

Світ перевернувся. Макс Ливнєв, улюбленець учителів і дівчат, незаперечний лідер класу, раптом став ізгоєм. Раніше Макс корчив із себе крутого хлопця і насміхався із слабаків. Тепер бумеранг повернувся.

Настала черга самому відчути, як бути в шкурі людини, якої всі відцуралися. Шостий «А» оголосив Ливнєву бойкот. Навіть Ліна, з якою він уже півроку дружив і обмінювався записками, пересіла за іншу парту.

— Якщо вже ти цілуєш усіх підряд, то чому б не поцілуватися з дворнягою? — уїдливо сказала вона.