Читати книгу - "Зашморг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Митя поблажливо поплескав його по плечу.
— Хе! І як таке теля у такій справі присилають, дивуюсь, їй-богу. Ну, навіщо тобі лізти до іншого главку? Я ж сказав: це перший фокус акули тієї. Він цей лист тобі сам організує, зрозумів? А потім сам-таки тобі й техніку, яка вам потрібна, передасть. Коли ти клопотання з обласного управління принесеш.
— Незрозуміло, хоч убий, — покрутив головою Валя. — Адже кожна гайка у нас заздалегідь планується, кому, скільки, чого. Так? І ти сам кажеш, кожна організація свої фонди вже вибрала. Звідки ж тоді твоя акула бере вільну техніку?
— Звідки? Та все ж звідти, голубе. З тієї ж кишені. Економіку вивчати треба, зрозумів? Не тобі, не тобі, ясна річ, а їй, акулі тій, значить. «Планується…» — перекривив він Валю. — Плануються у нас тільки початкові поставки. Зрозумів?
— Не зовсім, — цілком щиро зізнався Валя.
— Ну, як тобі пояснити? Ось, припустимо, у плані главку написано: цього року йому належить одержати від різних московських автогосподарств стільки-то списаних легкових машин, стільки-то вантажних автобусів, пікапів та інше. І далі складається план поставок цієї техніки відповідно до заявок обласних управлінь. Оце й будуть початкові поставки. Теж не зрозумів?
— Поки що дійшло.
— Так от. Ці початкові поставки у нас справді плануються. Найсуворіше. А далі що виходить? Одній області, припустимо, вже не треба того, що їм виділили, або стільки, скільки виділили, а потрібно інше, і п'ятій області теж, і десятій. Адже життя біжить вистрибом, усе міняється. Та й резерв у главку є, ним теж треба розпорядитися. Отак, голубе, протягом року весь час і нагромаджуються у главках неліквіди, іншими словами, неліквідовані, непоставлені організаціям фонди, у даному випадку, наприклад, техніка. Починаєш метикувати, га?
— Начебто починаю.
— Отож-бо. Далі легше піде. Та ось оці самі неліквіди треба, значить, наново розподілити. І це будуть, голубе, вторинні поставки. От вони вже ніким не плануються. Жени їх, куди хочеш, аби лиш була на та формальна підстава. На свій розсуд, так би мовити. На затикання дірок. Одне слово, муть. І в цій каламуті акула наша — як риба у воді. Второпав? Ха-ха-ха!… — І, задоволений своїм каламбуром, Митя тицьнув Валю кулаком у груди.
— Начебто второпав, — відповів Валя. — От тільки з листом із другою главку мені не все ясно. Як же акула твоя його одержить, якщо…
— Не твоє собаче діло, — суворо обірвав Митя. — Затям назавжди: чим менше знати будеш, тим, у разі чого, менше і відповідати доведеться. Зрозумів?.. Лист законний? Законний. Усе! Тебе більше нічого не стосується.
— Що ж, він мені так прямо із рук у руки і передасть той лист чи за ним у другий главк треба буде йти?
— У секретарки його одержиш. Зараз там нова, як з нею — не знаю. Краще поки що мовчи. А з колишньою не дай бог було про це діло заговорити… Одержав лист і йди.
— Зрозуміло. Ну, і скільки ж вона бере за такі послуги, акула ця?
— Він тобі сам скаже, не бійся. Це нікого, крім нас, не стосується. Ну, і ти сам, звичайно, не губись. — Він підморгнув Валі. — От я, наприклад, третю машину у колгосп куплю через комісійний. На таких умовах і взявся. У тебе як голова? Мій слабенький, поступився.
Справді, алкоголь — великий викривач. Адже от сидів у кафе цей самий Митя, такий тихенький, невинний, втомлений, і спочатку здавався лише жертвою, приневоленою до поганих вчинків. І раптом — на тобі…
І Валя морщиться від огиди, передаючи мені всю цю розмову.
А через два дні приходять відповіді на наші доручення про оперативну перевірку фінансових документів у радгоспі «Приморський» і в одному із грузинських колгоспів, а також у колгоспі поблизу Тепловодська. Тут нас чекають справді несподівані відкриття.
Виявляється, у всіх трьох місцях громадянин Меншутін С. X. — штатний працівник, і його зарплата, а також численні преміальні, надурочні, акордні і навіть командировочні найакуратніше, регулярно надсилаються йому до Москви.
Такого фокуса ми не чекали.
В обласних управліннях «Сільгосптехніки» наші товариші обережно вилучають листи з міністерства з обіцянкою поставок транспортних засобів, листи з другого главку, не меншутінського. Їх надсилають нам, і ми наводимо відповідні довідки, теж дуже обережно, так, щоб нікого не стривожити. І з'ясовується цікава обставина: ніхто у тому главку таких листів не писав, не підписував і взагалі нічого про них не чув, тоді як листи ці були надруковані на бланках цього главку і підписані… втім, обидва підписи виявилися фальшивими.
Тим часом із Тепловодська надійшло докладніше, ніж з інших місць, повідомлення. Це й зрозуміло. Адже там залишився Дагір, він повністю в курсі справи, якою я займаюся. І розумний Дагір повідомив мені таке.
Меншутін незаконно зарахований на посаду ремонтника при гаражі і повинен щомісяця підписувати наряди та інші документи для одержання зарплати, преміальних, відпускних тощо. От Віра і привезла від нього чергові підписані наряди та доручення на одержання грошей.
Проте Дагір на цьому не заспокоївся. Так само обережно і непомітно докопався до цих нарядів, і виявилося, що в них вписано і… Віру. Таким чином, половина грошей було оформлено на її ім'я. А один працівник бухгалтерії по секрету розповів Дагіру про дивний епізод, свідком якого він випадково став. Голова запропонував Вірі оформити на частину «зароблених» нею грошей дефіцитні продукти у колгоспі. Але Віра сказала, що гроші не її і не Меншутіна, а якогось його товариша, який, як голові відомо, і виконав цю роботу, але начебто терміново десь зараз поїхав. Голова просто ахнув від такої наївності і спершу, не втямивши, почав був заперечувати та щось Вірі доводити. І тільки коли вона вигукнула: «Виходить, по-вашому, товариш Меншутін — шахрай, чи що?» — голова схаменувся і почав бити відбій. Та, здається, було вже пізно. І Віра щось запідозрила. Ось такий епізод стався, коли вона привезла ті документи. Назад Віра повезла ящик якихось дефіцитних продуктів для Меншутіна, голова хотів «організувати» такий самий ящик і для неї, але вона категорично відмовилася.
За час від зарахування Меншутіна на посаду колгосп одержав з Москви дві легкові машини, два пікапи, мікроавтобус і три вантажні автомашини. Одне слово, риск і витрати спритника-голови окупилися повністю. А сусідні колгоспи, до речі, не одержали нічого, хоч потребували транспорт, звичайно, не менше, навіть більше і клопотань надсилали теж не менше.
Отже, з одного боку, Віра підписала незаконний папірець. З другого, рішуче відмовилася і від грошей, і від подарунка голови колгоспу. Як це зрозуміти? Знаючи Віру, можна
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зашморг», після закриття браузера.