Читати книгу - "Ліки від страху"
- Жанр: Детективи
- Автор: Аркадій Олександрович Вайнер
Цей гостросюжетний роман написаний братами Вайнерами у звичному для їхньої творчості детективно-пригодницькому жанрі. Ліки проти страху — це новий препарат, створений вченими і покликаний служити для блага людини. Проте сталося так, що препарат потрапив у руки злочинців, перетворившись для них у засіб збагачення…
Вістря роману спрямоване проти споживацького ставлення до життя.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
ЛІКИ ВІД СТРАХУ
Роман
© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Переклад з російської В. А. Грищука
Художник М. Д. Шевченко
Перекладено за виданням: Братья Вайнеры. Лекарство против страха. — М., «Сов. писатель», 1986
Світлій пам'яті батька нашого присвячуємо
— Мене звуть Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм.
— У вас красиве ім'я, — сказав він.
— Так. Але частіше мене називають Парацельсом. І я вважаю, що це правильно, бо в мистецтві лікування я вже давно перевершив великого латинянина Цельса.
— Від яких хвороб ви зцілюєте? — запитав він, і в його примружених сіро-зелених очах не було недовір'я — хамського сумніву невігласів, а світилася лише щира цікавість.
— Я позбавляю мук, насланих на людину: водянки, прокази, пропасниці, подагри, від важких ран і хвороби серця…
— Ви маєте помічників?
— Розум мій, досвід та серце, що вболівав за стражденних у світі цьому.
— Ви самотній?
Я засміявся:
— У мене немає дітей, немає дружини й друзів не лишилося. Та хіба всі люди не зі мною? Хіба вдячність пацієнтів не зігріває мого серця? Хіба ненависть заздрісників — лікарів нікчемних і корисливих аптекарів — не пригнічує мою пам'ять? І сотні учнів хіба не поєднали мене з тисячами незнайомих людей благодаттю мого вчення?
— Ви багатий?
Я показав йому на купку рукописів:
— Ось усе моє багатство. Та ще старий кінь у стайні. Й меч іржавий у піхвах. А сам я живу тут у немочі, й годує мене з почуття дружби і ласки останній мій товариш та учень — цирульник Андре Вендль.
— Але кажуть, нібито ви можете простий метал обернути на золото? Чому ви не забезпечите себе й не обдаруєте добром єдиного свого друга Вендля?
— Я, Парацельс, — великий маг та алхімік, і якщо вельмишановний добродій бажає, може легко розшукати людей, які на власні очі бачили, як я діставав із плавильної печі щире золото. Проте господь сподобив мене великому знанню лікувальної хімії, і коли я отримав у своєму тиглі ліки, які врятували приречених на смерть людей, я зрозумів, що це знамення, адже жменька моїх ліків могла дати людині більше, ніж усе золото світу. І тоді я дав обітницю не опоганювати захланністю святе вогнище мудрості й милосердя.
— А як ви тут опинилися?
— Я вийшов із свого дому на Платцлі, перейшов по підвісному мосту через Зальцах, дістався до Кайгассе й знепритомнів просто на вулиці. Прийшов до пам'яті я вже тут, у готелі «При білому коні»…
— Як ви себе почуваєте?
— Мій розум, почуття й душа цілковито бадьорі. Та не маю сил рухатися. Ентелехія — таємна життєва снага, відкрита й утверджена мною, — нечутно покидає моє тіло.
Увійшов служник, поставив на стіл кухоль кислого молока й печиво.
— Чому ви не принесли їжі для мого гостя? — суворо запитав я служника, але гість поквапливо мовив:
— Дякую вам, не турбуйтесь, я нещодавно обідав. Та мені вже й збиратися час. Смачного вам, а я піду, либонь…
— Щасливої вам дороги. А як вас звати?
— Станіслав Тихонов.
— Заходьте іще, нам є про що погомоніти.
— Спасибі. Чи можу я запитати, над чим ви працювали останнім часом?
Спершу мені не хотілося говорити. Але він не міг бути шпигуном, у нього обличчя чесної людини, допитливі, трохи сумні очі. І я сказав йому:
— Я створив ліки від страху…
Розділ 1
ТІНЬ І СВІТЛО
«Стенограма пояснення дільничного інспектора капітана міліції А. П. Позднякова, в інспекції по особовому складу Головного управління внутрішніх справ Москви.
… Запитання. Коли ви опритомніли?
Відповідь. У неділю вранці.
Запитання. Де саме?
Відповідь. У медвитверезнику № 3.
Запитання. Працівників медвитверезника відразу повідомили, хто ви такий?
Відповідь. Ні, я назвав себе і місце роботи після того, як з'ясувалося, що у мене пропали пістолет і службове посвідчення.
Запитання. Чому?
Відповідь. Не знаю, я кепсько міркував, у мене дуже боліла голова.
Запитання. Чи могли ви загубити пістолет і службове посвідчення по дорозі від стадіону до скверу, де вас підібрав у нетверезому стані екіпаж патрульної машини?
Відповідь. Ні, ні, ні! Я не був у нетверезому стані!
Запитання. Ось висновок лікаря: «Сильна стадія сп'яніння з втратою орієнтації в часі й просторі…» Ви вважаєте, що лікар міг помилитися?
Відповідь. Не знаю! П'яним я не був!
Запитання. Гаразд, розкажіть знову, як ви втрапили на стадіон.
Відповідь. У п'ятницю був фінал Кубка, грали «Спартак» і «Торпедо». Я дуже люблю футбол і відвідую всі цікаві матчі, а тут увесь тиждень справ було сила-силенна, і я не встиг купити квитка. Сподівався дістати біля стадіону. Поблукав коло кас, бачу — квитків зовсім нема, а бажаючих юрми. Тут підходить до мене якийсь громадянин і каже: «Слухайте, у мене є зайвий квиток, але я просто боюся дістати його з кишені: ці фанатики мене розшматують. Ходімо зі мною, я вам при вході одірву квиток, а гроші ви мені потім віддасте». Гаразд, домовилися. Одірвав він квитка, пояснив, що товариш не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліки від страху», після закриття браузера.