Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Тайлер стояв зовсім поряд. Видний, взагалі-то, чоловік. Високий, підтягнутий, респектабельний, багатий. Не найгірша партія за місцевими мірками. Які думки були у Елайзи, коли вона погоджувалася на цей шлюб? Чи відчувала хоч щось по відношенню до цього чоловіка, чи зважилася на союз із ним виключно заради сестри? І чому потім все ж таки передумала? Що змусило її змінити рішення? Чому наважилася на відчайдушний крок — позбутися обручки за допомогою забороненої магії? Чи означає це, що Елайза віддала перевагу злидням для себе і сестри, аби тільки уникнути цього союзу?

  Важко вгадати мотиви вчинків людини, яку зовсім не знаєш. Важко ухвалити рішення за неї. Але що як Поліна б ухвалювала рішення не за Елайзу? Що, якби вибір потрібно було б зробити їй самій? Вона, звичайно, жене від себе думку, що, можливо, потрапила в це тіло надовго, якщо навіть не назавжди. Але що як це так? Що як їй не судилося повернутися до рідного світу? Якщо доведеться все життя провести тут. Яке рішення ухвалила б Поліна у такому разі? Віддати свою молодість і свободу нелюбу і забезпечити таким чином собі та Глорі безбідне життя? Чи залишитися вільною, але приректи на злидні себе та дівчинку, яка й так вже достатньо настраждалася? І ворогу не бажала б стояти перед таким вибором.

Ні, Поля однозначно і думки не могла допустити — дозволити голодувати і так невагомій від худорлявості Глорі, але й віддавати себе бездушному Тайлеру не хотілося. Що ж робити? Потрібно шукати третій варіант. І спершу треба хоча б виграти трохи часу. Але як?

— Хвилина вийшла. Підписуйте, Елайзо, — Тайлер глянув важко. Видно було, що його терпіння закінчується.

Найкращий спосіб потягнути час — бюрократична тяганина. Ну, Поліно, запалюй!

— Шлюбний договір — це дуже серйозний документ. Мені потрібна порада досвідченої людини, перш ніж поставити під договором свій підпис. Раптом у папери вкралася якась юридична помилка? Буває, що одна кома повністю змінює сенс.

— Ви мали вчора можливість поговорити з дуже досвідченою у таких справах людиною — моїм юристом. Ви сумніваєтеся, що документ складено за всіма правилами?

— Хотілося б у цьому переконатися.

— У вас є компетентніший юрист на прикметі? — з глузуванням перебив Тайлер.

— Так, — незворушно відповіла Поліна. — Його Величність призначив мені сьогодні опівдні аудієнцію. Це такий слушний випадок, щоб просити його милості дати мені пораду з приводу шлюбного договору. Думаю, він не відмовить...

Це, звичайно, був чистий блеф. Король і дивитись у папери не стане. Може навіть вважати нахабством звернення з подібними проханнями, але Тайлер чомусь повівся. Він буквально позеленів на очах.

— Що за нісенітниця!

— Ви вважаєте, що Його Величність не є компетентним у подібних питаннях? Наполягаєте, щоб я підписувала папери, не вислухавши його рекомендацій? Добре. Я так йому і передам. Скажу, що ви відмовили мені в праві просити його поради, наполягаючи на тому, що його поради не потрібні.

На вилицях Тайлера заграли жовна. Ніздрі розширилися, з шумом втягуючи повітря. Який же він був злий, але що відповісти не знайшов.

— Зайду за годину, — кинув, уже виходячи з покоїв. — Будьте готові пройти на аудієнцію.