read-books.club » Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

140
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 86
Перейти на сторінку:
Глава 23

Меланія

Втомлена і зла на Віктора, Алекса і саму себе, я зайшла до квартири. День сьогодні виявися насиченим і надто важким. Мене поїдали сумніви і суперечності з середини. Що, як я для Алекса стала не цікава? І він награвшись зі мною вдосталь, вирішив урізноманітнити свій вибір. Його мабуть втомили наші з ним стосунки, не маючи можливості елементарно сходити в кіно, чи кафе. Весь час ми, як коханці, які боячись бути застуканими, своїми половинками, старанно приховують свої почуття.

Він молодий, красивий, повний сил хлопець, будь яка дівчина буде задивлятися на нього і  добиватися його уваги. Але, що робити мені з моїм серцем, яке і думки не може припустити, щоб підкоритися здоровому глузду і відпустити Алекса. Можливо йому і не потрібна така віддана любов. А я, так відчайдушно захищаю наше кохання, від його батька.

Як виявляється, будь якої миті, може з'явитися ще багато таких Юль, і що мені кожного разу з істерикою накидуватися на нього, вияснюючи наші стосунки. Я сама винувата в своїх сумнівах, знала, що просто не буде і все рівно серце взяло верх над розумом. Я розчинилася в нашому кохані, втративши раціональне мислення.

Можливо слід прислухатися до Алексового батька і закінчити те, що й так приречене. Поки ніхто не постраждав з рідних. Згадала про Віталіну і кров в венах, здається, зупинила свій рух. А якщо він зробить щось їй, щоб таким чином вплинути на мене. Ні, він не посміє, чи посміє? Я вже нічого не знала і не розуміла. Здавалося моя голова, от - от вибухне, від такої кількості думок і переживань.

Потрібно подзвонити Віталіні і дізнатися, як вона. Знайшла телефон розряджений, швидко поставила на зарядку. Від важких роздумів, мене відволік дзвінок у двері. Я зблідла, не знаючи хто мене чекає за дверима. Підійшла тихо до дверей, поглянула у вічко. Видно було тільки розмитий силует людини. Дзвінок повторився знов. Я тремтячими руками відчинила двері. Полегшено видихнула коли побачила на порозі Алекса.

— Як ти мене налякав?

— Чому Мел, чи ти когось іншого чекала, а я помішав вашій ідилії.

— Ти про що Алексе? І чому так зі мною розмовляєш?

— Може, для початку розповіси, чому не брала слухавку, а потім взагалі відключила телефон.

— Алексе, ти приїхав для того, щоб мене спитати про це?

 Мене дратував його тон і поведінка. Він злився на мене, я це бачила в його очах, тільки не розуміла причину. Це я маю злитися на нього з Юлею. Він носив її на руках і цілувався з нею.

— Так може я лишній тут, тоді я піду.

Він роздратовано відкрив двері.

— Алексе, може ти поясниш мені свою поведінку, не вірю, що тебе так розлютив мій вимкнений телефон.

Зловивши його за руку, поглянула в його такі кохані блакитні очі. Ну чому так важко, моє серце розбивається на тисячі осколків, від думки, що він може належати іншій. Закривши двері, він важко видихнув.

— Мел, що ти робиш зі мною, я згораю від ревнощів, - він взяв моє обличчя в долоні і пильно поглянув в мої очі, - я бачив твій поцілунок з Віктором, біля під’їзду.

Так он воно що, можливо і його поцілунок з Юлею був такий самий, як мій з Віктором.

— Алексе, він сам мене поцілував, якщо ти бачив, я не відповідала йому взаємністю. Це був дружній поцілунок, як і твій з Юлею.

Він намить застиг, від здивування широко відкривши очі.

— Що ж, милий, не тільки я завинила.

 — Мел але як ти ...

Він нервово провів рукою по волоссю.

— Я там була, прогулюючись випадково заблукала. Телефон забула вдома, а Віктор тільки підвіз мене додому.

— Мел, кохана, вибач мене ревнивого дурака. Як побачив, що він лапає тебе, хотілося врізати йому, як слід. З Юлею, в мене нічого немає. Це вона мене поцілувала, в знак подяки. Я кохаю тільки тебе і моє життя без тебе, втратить свій сенс.

Ну і як після його слів, не вірити йому, його погляд з такою любов'ю говорить сам за себе. Я не можу Алекса покинути, це вище моїх сил.

Він накинувся на мої губи голодним поцілунком. Цілував, пожадливо зминаючи мої губи, ніби виїдаючи чужі дотики до мене. Його руки знімали з мене швидко одяг. Він, як спраглий пустельник, пив мене і впивався мною з дикою пристрастю. Як же я сумувала за ним, за такими гарячими і неймовірними ласками. Моє тіло горіло від пестощів, між ніг миттю стало волого.

Губи палали, від шалених поцілунків. Я допомогла зняти з себе залишки одягу, залишившись в одних трусиках. Алекс стояв повністю оголеним. Здиблена плоть, впиралася мені в живіт. Я провела ніжно по головці,  від моїх дотиків його пеніс, ще більше набряк. Вени пульсували з шаленою швидкістю, під моїми пальцями. Нас настільки накрила пристрасть, що ми зовсім забули, що і досі стоїмо в коридорі. Але мені було байдуже, я сильно його бажала відчути в собі, тут і зараз.

Я згорала від бажання до нього. Здавалося, що моє тіло ось - ось вибухне від знемоги. Алекс підняв мене і поклав на тумбочку, широко розвівши ноги. Холодний дотик поверхні до мого гарячого тіла, ще більше розпалив в мені вогонь бажання. Я простогнала, вигнувшись дугою. Алекс цілував мою шию, груди зминаючи мою попу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 50 51 52 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"