Читати книгу - "Не плач, кохана!"

Туди сховали і горілку, і хаванину.

Коли Черчіль дізнався, що передача зірвалася, він засмутився.

— Невже свій день народження доведеться відзначати насухо! — журився він.

Його вже встигли привітати не тільки свої, але і виконроб, навіть Коля Моторист.

Василь Іванович мовчки слухав зажуреного іменинника. В його голові визрівав якийсь план. Нарешті він піднявся, сказав Мотористові:

— Коля, бери сокиру і відро. Йдемо зі мною.

Всі запитливо подивилися на виконроба. Ніхто не знав, що він задумав.

Соломон наказав мені миттю доставити відро і сокиру. Моторист поклав сокиру в відро і пішов слідом за виконробом.

Вони зайшли на прохідну. Охоронець за всіма правилами закрив їх у клітці з металу, цегли та колючого дроту, але шмонати не став. Лише запитав:

— Чому залишаєте об'єкт в робочий час?

— Смола потрібна, залити дах. В одному місці підтікає, — пояснив виконроб.

— Тоді проходьте.

Охоронець, не виходячи зі своєї кімнати, відчинив двері-решітку, яка вела на вулицю.

Чоловіки підійшли до гори смоли. Повозилися там трохи, поки бійці на вишках не втратили до них інтерес. Потім склали у відро передачу і засипали її смолою.

Охоронець запустив їх у клітку. Колі, який ніколи не брав участь у подібних вилазках, зробилося погано. Йому здавалося, що охоронці їх обов'язково перевірять. Вони з виконробом пошкодують про те, що трапилося.

Але Василь Іванович спокійно сказав:

— Відкривайте, хлопці, ми поспішаємо.

«Все, — жахнувся Моторист, — ми залетіли. І навіщо треба виконробу ще підганяти охоронців. Зараз почнуть шмонати, щоб не вказував, як їм виконувати свої обов'язки».

Але в кімнаті поруч дотримувалися іншої думки. Там вважали, що вільнонайманих перевіряти не треба, вони вийшли з закритої зони на кілька хвилин, завантажували відро під наглядом стрільців на вишках. Не проявивши до них абсолютно ніякого інтересу, пропустили на територію хімкомбінату.

Виконроб і Моторист основною асфальтованою дорогою пішли вглиб будівництва до головного виробничого корпусу. Я поспішив слідом за ними. Коли вони зайшли в приміщення, висипали вміст на землю, підібрав пакет і відніс його усміхненому Черчилю. Таким чином, першим виголосили тост не за іменинника, а за Василя Івановича, який зробив нам свято.

У другій половині дня вийшли на свіже повітря. Розім'ятися, зробити що-небудь корисне для суспільства і країни, для партії Луніна — Сталіна. Наводили порядок біля бетономішалки. Бригада працювала в своєму традиційному режимі: готувала чергову порцію бетону.

Ми з Окуджавою підкидали щебінку, яку автомобілі і люди затоптали в землю, розкидали по прилеглій території. Валера пив нарівні з нами, але швидко захмелів. Соломон, який розливав горілку, в кінці його став обходити. А Черчиль запропонував йому поспати в роздягальні.

Однак Окуджава категорично відмовився. Він разом з усіма вийшов на вулицю. Його кидало з боку в бік. Він став агресивним. Коли ми з ним совковими лопатами підкидали щебінку, я боявся, як би мій сусід не полетів разом з лопатою.

У цей час невідомо звідки з'явився Василь Іванович. Як і годиться виконробу, став робити зауваження. Вчити зеків, як треба працювати.

Зупинився біля нас з Валерою. Ми згрібали тільки верхній шар щебінки, товстий шар її був затоптаний в землю. Василь Іванович підійшов до Окуджави, вказав йому, що треба чистити більш глибоко.

— Ви так думаєте? — запитав його невдоволено Окуджава.

— Не думаю, а кажу вам, як треба робити, — спокійно відповів той.

Окуджава несподівано обурився.

— Значить, ми погано працюємо? Так? Ми погано працюємо? Я тебе зараз огрію по горбу лопатою, щоб більше не набридав.

Він намагався кинутися на виконроба з лопатою. Не знаю, як би розвивалися події далі, Окуджава вже замахнувся на виконроба, але я вчасно зупинив його.

Разом з Черчилем потягли Окуджаву до бочки з водою. Занурювали його голову до тих пір, поки той не став дивитися на нас олов'яними очима.

— Вистачить, — сказав Соломон. — Як би не віддав кінці.

Валеру завели в роздягальню. Почали приводити до тями. Забіг виконроб. Він не втримався. Кілька разів заїхав Окуджаві в морду.

Тут до нас дійшло, що напад на керівника міг помітити стрілок на вишці, доповісти про конфлікт охороні. А та повідомити в табір. У будь-яку хвилину може примчать перевірка.

— У разі перевірки ми всі залетимо в бур, — зробив висновок Соломон.

Черчіль не на жарт перелякався:

— Постраждають і вільнонаймані.

«А мені додадуть термін, — пронизала все моє єство жахлива думка. — Прощай вільне життя!».

Ніхто не знав, що робити далі. Всі були в паніці. Піднявся хипиш.

Лише Василь Іванович не виявляв особливого занепокоєння. «Чапай» думав. Він знав, що трубка не реагує на алкоголь, якщо вип'єш соняшникової олії. Але де її взяти!? Всі погляди звернулися до Моториста.

— Коля, виручай! — попросив його винуватець торжества.

Коля благополучно минув прохідну. Коли у нього запитали, чому раніше