Читати книгу - "Не плач, кохана!"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Душа моя радіє. Треба ставити все на своє місце. В житті повинна панувати справедливість. Хто хоче, нехай тоне в болоті, а мені залишилося зовсім небагато до звільнення. Я хочу на волі жити по-людськи: любити і бути коханим, мати свій куток, дружину, дітей. Щоб все було, як у всіх інших — чесних і вільних громадян.
Пишу, а самому не віриться. Невже все це може збутися?!
16.05.1952 рік
Отримавши гіркий досвід, Олена і Іра більше боялися зв'язуватися з карними злочинцями. Листування припинилося. Вони не ходили дорогою біля хімкомбінату. Тільки одна Гульнара продовжувала передавати маляви Івану.
Іноді вона одна тонкими ногами топала вздовж високого цегляного паркану з колючим дротом і не боялася махати рукою своєму коханому.
Механізатор мені по секрету розповів, що хоче одружитися на Гульнарі. Вони живуть з матір'ю у власному будинку. Заміжня вона жодного разу не була. Мріє про відданого їй чоловіка. Що Іван старше її, це її не бентежить.
— Тільки тобі розповідаю, — сказав Чуб.
— А казав, що життя закінчується, — посміхаюся я. — Воно тільки починається.
— Постукай по дереву, Кулінар! Не сглазь!
— Гульнарі і її матері дуже потрібний такий, як ти, чоловік. Майстер на всі руки. Трудівник безвідмовний. Людина, яка вміє цінувати домашній затишок і вірність.
— Помовчи, Кулінар! Я стільки пережив, що вже не вірю в майбутнє…
Пізніше з'ясувалося, що навіть мені, його кращому другу, Чуб розповів не все. Він призначив побачення Гульнарі. І тримав це в строгому секреті. Навіть Машиніст цього не знав. Він заплатив знайомому вільнонайманому, щоб той привів жінку і після роботи повів її, щоб про це не знала жодна жива душа.
Соломон в черговий раз послав мене до Пашки передати тому інформацію, яка мала ультимативний характер. Почувши її, Косяк довго лаявся. Посилав мене подалі.
— Причому я, — відповідав йому. — Мене попросили, слово в слово тобі передав. Ти на мене не гони пургу.
В цей час до Пашки підбіг один з дружків.
— Слухай, це не по-братськи. Чуб запросив шмару. Сам її тягне. З нами не поділяється.
— Я дав можливість всім спробувати, — загорівся Косяк. — Ми зараз поставимо Чуба на місце.
Косяк забув про мене і рішуче попрямував в підвальне приміщення.
Я залишився стояти на місці. Думав про Чуба. Друг, називається, мені нічого не сказав, а нарикам все відомо. Тим не менш, я знав характер механізатора МТС і звичаї Косяка і його зграї. Без бійки не обійдеться. Іван ляже трупом, але свою наречену нікому не віддасть.
Щодуху помчав до Соломона. Без його втручання залагодити конфлікт не вдасться.
Ми прийшли в напівтемний підвал якраз у той час, коли ситуація там дуже загострилася. Іван стояв один з арматурою в руках. До нього наближалася група нариків на чолі з Косяком.
За спиною Івана тихо схлипувала Гульнара.
Ми з Соломоном встали між Іваном і зграєю Косяка.
— Що пір'я дістали? — запитав миролюбно Костя. — Слів не вистачає?
— Він не хоче поділитися з нами своєю шмарою, — сказав Пашка. — Егоїст. Я подбав про всіх.
— Це не по-братськи, — підтримав Пашку Босий.
— Це моя наречена. Я на ній одружуся. Ви розумієте, наречена! — закричав Чуб.
— Ха-ха-ха! — засміявся Косяк. — Подивися на її чорномазу пику, на вузькі очі. Якби зустрів її на волі, обминув би десятою дорогою. Це тут подітися нікуди.
Соломон з розмаху заїхав Косяку в лоб.
Той упав на бетонну підлогу, але швидко піднявся. Знову став у стійку, відійшовши від Соломона на безпечну відстань.
— Вибачся перед жінкою, криса, — сказав Костя.
— Ти, Соломон, на себе багато не бери. І на тебе управа знайдеться.
— Попроси пробачення, — сказав.
Косяк кинувся на Костю з заточкою. Той сильним ударом в лоб звалив його на бетон вдруге. Косяк не міг відразу встати. Друзі Пашки мовчки розійшлися.
Він теж встав. Обтрусився. Побрів слідом за своїми дружками.
— Не бійся, Гульнара. Тебе ніхто не чіпатиме. Ми не зовсім втрачені. Сім'я — це святе, — заспокоїв жінку Соломон.
19.05.1952 рік
Радянські люди із задоволенням зустрічають затверджений Верховною Радою СРСР новий бюджет нашої соціалістичної Батьківщини. Державний бюджет СРСР на 1952 рік повністю забезпечує грошовими засобами здійснення намічених партією і урядом величезних заходів в області подальшого підйому народного господарства, добробуту і культури трудящих.
Газета «Правда» від 10 березня 1952 року Глава 7. Невдалий реваншСьогодні у Черчіля день
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не плач, кохана!», після закриття браузера.