Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Як буде завгодно... Вам! - кивнув Альбрехт.

- Це найменше, що ти повинен робити! Палацовий етикет дуже заплутаний лабіринт! Я скоротив прислугу! До цього монарх без допомоги слуг не міг навіть сам одягнутися! Жахливо дратує!

- Я, звичайно ж, зроблю все, що в моїх силах! - погодився Альбрехт.

- Це добре!

- Коли король Фредерік приїде до замку, ти повинен будеш зробити до нього три кроки і вклонитися! Бо він вищий за тебе за статусом! Перед принцесою просто вклонися, коли вона зробить реверанс! Можливо доведеться поцілувати руку принцесі! За обідом я і король Фредерік маємо право першими сідати за стіл і братися до їжі! Всі інші, тільки після дозволу. Це тебе теж стосується. Якщо тобі потрібно піти раніше, ніж закінчиться захід, потрібно попросити дозволу у мене! Після обіду ми підемо в камінний зал, слуги вже його підготували, і там поговоримо! Якщо тобі ставитимуть запитання, уникай коротких відповідей!

Альбрехт жодного разу не перебивши, слухав брата. Те, що назвав Мерлін, було для нього не складно. А коли Великий герцог продовжив розповідати далі, Альбрехт узявся за голову, побажавши стати німим. Йому було важко запам'ятати титули, не те, що всі тонкощі.