Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Моя мрія, моя кара..

Хоча я й не бачу Андрія тому що лишила його далеко позаду, але просто таки відчуваю його пропалюючий погляд.

Я впевнена що саме зараз він не зводить з мене очей, і мені це подобається і бентежить водночас..

Сьогоднішній день повернув нас у щасливе і безтурботне минуле, де ми були такі закохані..

Я зупиняюся навпроти моря і дивлюся глибоко в далечінь, там де за хвилями безмежного простору сідає сонце..Обіймаю себе за плечі, і просто вдивляюся у це розпечене величезне коло..

Поруч з собою відчуваю приємне тепло і його руку яка спочатку торкається моєї руки, а потім взагалі стає з- заді і загрібає в свої обійми.

Стає так затишно і тепло, що просто не хочеться щоб ця мить закінчувалася.Я мимоволі закриваю очі і кладу голову на його плече, продовжуючи вдивлятися перед собою.

Чомусь не хочеться нічого говорити і порушувати це блаженство..Хочеться зупинити, і розтягнути цю мить..

-Ти все так же пахнеш- він вдихає аромат мого волосся- запах ванілі, ні з чим не можливо сплутати цей аромат, він нагадує мені про тебе..

-Андрію, почекай- намагаюся зупинити, коли його поцілунки починають обпалювати мою шию..

-Мар'янко, моя мишко, ти подарувала мені сьогодні найщасливіший день мого життя..Я навіть мріяти забув, про це, але ти я не можу без тебе.Мене наче магнітом до тебе тягне..

-Мене теж,- я повертаюся обличчям до нього і першою тягнуся за поцілунком..

Здається розмова дещо відкладається, і на повістці цього вечора справи дещо цікавіші..

Чи так це прочитаємо у наступному розділі..

Любі я бачу читає нас тут дуже багато, а от зірочок катастрофічно мало..Не забувайте, ваші зірочки це моє натхнення..

Люблю вас і бережіть себе..