Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

Після належних п'ятдесяти чотирьох разів Вася хотів був зістрибнути з перекладини, та ба! Його власне тіло, не порадившись з ним, вирішило піти на рекорд. Спочатку Вася здивувався, а потім запанікував. Хто знає, скільки часу триватиме ця мана?

Він уже давно перестав лічити і лише мріяв, аби настала та солодка мить, коли він зможе відчути під ногами тверду підлогу спортзалу. Ось коли він по-справжньому, до глибини душі, зрозумів Вась Васьовича, який носився на роликах, не в змозі зупинитися.

Нарешті руки у Васі розтиснулись і він легко, як тренований атлет, стрибнув униз.

— Сто разів! Єрмолаєв, скажи, що мені це не сниться, — здивовано вигукнув фізрук.

— Ні фіга собі, навіть не спітнів, — протягнув Марат Найко.

Вася не відчував утоми. Він був навіть бадьоріший і енергійніший, ніж на початку уроку.

— Ну, тезко, ти феномен. Тебе по телевізору треба показувати. Чого ж ти досі прикидався немічним? — запитав фізрук.

Вася лише знизав плечима.

Новина про подвиг Василя Єрмолаєва швидко рознеслася по школі. Навіть старшокласники приходили поглянути на небувалого силача. Всі просили Васю повторити номер на біс, але рекордсмен скромно відмовлявся. Його обтяжувала слава. Проте справа була зовсім не у скромності. Натхненний своєю небувалою силою, Вася потайки спробував повторити рекорд, але, як і раніше, безпомічною сосискою завис над землею. Добре, що ніхто не бачив його ганьби.

Єдина людина, кому Вася міг відверто розповісти про свої сумніви, була Липочка.

— Усі думають, що я крутий. А я не знаю, як це у мене вийшло, — признався він.

— Я ж казала, що тобі все удасться. Просто треба вірити у свої сили, — посміхнулася дівчинка.

Вася не пам'ятав, щоб він хоч скількись вірив у свої сили. Єдиним логічним поясненням, яке спало йому на думку, було — для занять спортом потрібне натхнення. Може, тому спортсмени і перемагають на олімпіадах?

Найважче нести тягар Васькової слави виявилося Максу Ливнєву. Дотепер він вважався в класі найбільш спортивним, але більше за дванадцять разів підтягнутися йому не вдавалося.

— Васько слабак. Споримо, він прийняв допінг? — завзято доводив Макс.

— Який же треба прийняти допінг, щоб стільки разів підтягнутися? — недовірливо протягнув Едик Веркін.

Останні події підштовхнули його до думки переробити незавершений роман з містичного на фантастичний трилер «Мертвець-енерджайзер».

— Не знаю, я у цьому не сильний. Кажуть, допінг здатний збільшити сили людини в десятки разів, — заявив Макс.

Ливнєв не підозрював, що увечері на нього чекає куди більше потрясіння: У школі Липочка підкреслено уникала його, через що він однозначно вирішив, що дівчинка закохалася в нього по самі вуха. Напросилася цілуватися, а тепер нітиться. Макс удавав, що не помічає її дивної поведінки. Головне — руда допоможе йому відігратися на Єрмолаєві. Нехай вони роблять вигляд, що помирилися і живуть як одна душа, а цілуватиметься увечері вона не з Ваською.

На майданчику Ливнєв ходив козирем. Він вирядився в новий светр, злегка збризнув волосся лаком, щоб воно не розкуйовдилося, словом, виглядав бездоганним, як майка після «Тайду». Макс намотував кола в передчутті свого тріумфу. Руда не квапилася. Чекання затягувалося. Він уже пошкодував, що роздзвонив усім про спір, і тим лише нарвався на посміх і глузування. Врешті-решт Макс зрозумів, що дівчина його пошила в дурні.

«Хай не сподівається, що зірвалася з гачка, — мстиво подумав він. — Неявка прирівнюється до поразки».

І тут вона прийшла. Єрмолаєв, наче вірний зброєносець, ішов поруч і ніс пародію на ковзани, яку змайстрував його дід. Макс аж присів. Значить, руда не капітулювала? Ливнєв уявив, як він цілується з нею на очах у Васька, і настрій у нього різко, немов петарда, злетів угору.

— Привіт! Готова показати клас? — запитав Макс і змовницьки підморгнув глядачам, що зібралися тут-таки.

— Як домовлялися. Отже готуйся до поцілунку, — без тіні кокетування сказала Липочка.

— Про що спіч! Завжди готовий, — широко посміхнувся Макс.

— Хлопці, дивіться, щоб пес не втік, — гукнула Липочка.

Дехто засміявся. Усі розуміли, чим закінчиться ця суперечка. У дівчинки, що відучора лише стала на ролики, не було жодного шансу на перемогу, але її манера триматися і вміння жартувати в безвихідному становищі викликали повагу.

Липочка стала припасовувати саморобні ролики.

— Збираєшся кататися на цих каракатицях? — скривився Макс і кинув зневажливий погляд на Єрмолаєва.

— У мене інших немає,— розвела руками Липочка.

— Зараз знайдемо. Ти із саморобками обережніше. Тут у нас уже був атракціон «Умілі ручки». Лише у Вась Васьовича про це не запитуй, а то він, як згадає, нервовим стає,—