Читати книгу - "Останній дон"

Губернатор Уолтер Вейввен теж належав до цих чоловіків. І він становив єдиний виняток з Ґроневельтового правила про гру на мільйон доларів. Він грав скромно, а до того ж на гроші, що їх давав йому приватно Ґроневельт, а якщо його маркери перевищували певну суму, їх відставляли, щоб оплатити потім з його майбутніх виграшів.

Вейввен приїздив до готелю відпочити, пограти в гольф, попиячити й позалицятись до красунь, що їх постачав Ґроневельт.

Ґроневельт піклувався губернатором віддавна. За двадцять років він ніколи не намагався прямо залучитися його сприянням, а тільки просив надати йому змогу викласти свої аргументи щодо змін у законодавстві, які могли б підтримати діяльність казино в Лас-Вегасі. Здебільшого його пропозиції приймалися; якщо ж ні, губернатор докладно пояснював йому політичні реалії, що ставали на перешкоді. Неоціненні послуги губернатора полягали ще й у тому, що він познайомив Ґроневельта із впливовими суддями та політиками, яких можна було купити дзенькотом золота.

У глибинах душі Ґроневельт живив надію, що губернатор Вейввен, усупереч багатьом несприятливим обставинам, коли-небудь спроможеться стати президентом Сполучених Штатів. Тоді виграш сягне величезних розмірів.

Але доля, як часто приказував Ґроневельт, обведе круг пальця й найхитрішого чоловіка. Наймізерніший смертний може віщувати лихо наймогугнішим. Тож тепер оцим вісником лиха був двадцятип'ятирічний молодик, що став коханцем найстаршої губернаторової дитини — вісімнадцятирічної доньки.

Губернатор був одружений із тямущою, гарною жінкою, що мала справедливіші й ліберальніші політичні погляди, ніж її чоловік, дарма що вони працювали вдвох як єдина команда. Вони мали трійко дітей, і така родина правила губернаторові за великий політичний козир. Мерсі, найстарша донька, навчалася в Каліфорнійському університеті в Берклі, цей заклад вибирала вона сама та її мати, але аж ніяк не батько.

Вивільнившись від скутості родини, що бере активну участь у політичному житті, Мерсі була зачарована університетом: його свободою, орієнтацією на ліві сили, відкритістю для нової музики, доступністю наркотичних одкровень. Справжня донька свого батька, вона щиро віддавалась сексуальності. З невинністю та природним інстинктом справедливості, властивим молоді, вона симпатизувала знедоленим, робітничому класові, стражденним етнічним меншинам. Крім того, кохалася на чистому мистецтві. Отже, було тільки природним, що Мерсі крутилась біля поетів та музик, що навчались в університеті. Ще природнішим стало те, що після кількох принагідних зустрічей Мерсі закохалась у такого самого студента, як вона, що писав п'єси, бренькав на гітарі й не мав ані шеляга.

Його звали Тео Татоскі, і то був досконалий герой для університетського кохання. Він мав привабливі темні очі й походив з родини католиків, що працювали на детройтських автомобільних заводах, і з властивою поетам схильністю до алітерації завжди присягався, що скорше битиме байдики, ніж борсатиметься задля баксів. Попри такі заяви він підробляв, аби платити за навчання. Тео дуже пишався собою, але його почасти виправдовувало те, що він і справді мав талант.

Два роки Мерсі й Тео були нерозлучні. Вона запросила його для знайомства з батьками до губернаторової резиденції і тішилася, що її батько-губернатор не справив на нього жодного враження. Згодом у спальні державної кам'яниці Тео сповістив Мерсі, що її батько — типовий лицемір.

Певне, Тео помітив поблажливе ставлення до себе: губернатор і його дружина були з ним надміру товариські, надміру запобігливі, постановивши шанувати доньчин вибір, але потай оплакуючи зв'язок із таким нерівнею. Мати, правда, не переймалася, знаючи, що донька ростиме, а тим часом чари Тео потьмяніють. Батько був збентежений, але намагався приховати свій неспокій більшою, ніж завжди, й незвичайною навіть для політика люб'язністю. Адже, зрештою, губернатор — оборонець робітничого класу, що забезпечував йому політичну платформу, а мати — освічений ліберал. Роман з Тео може тільки збагатити Мерсі ширшим поглядом на життя. А поки що Мерсі й Тео жили разом і планували одружитись, тільки-но скінчивши навчання. Тео писатиме і ставитиме свої п'єси, а Мерсі правитиме йому за музу й викладатиме літературу.

А втім, усе не так уже й зле. Молодята начебто не дуже захоплювалися наркотиками, а їхній сексуальний зв'язок — то дрібниця. Навіть коли станеться найгірше, знічев'я гадав собі губернатор, цей шлюб може допомогти йому політично, громадськість збагне, що, незважаючи на своє походження з білих англосаксів-протестантів, незважаючи на своє багатство та культуру, він як справжній демократ не перешкоджає шлюбові доньки з пролетарським виходцем.

Усі так або так підготувались до звичайної ситуації. Батько-матір тільки воліли, щоб Тео не був таким занудою.

Але молодь розбещена. На останньому курсі Мерсі закохалась у студента, що походив із заможних верств і з соціального погляду був куди прийнятніший для її батьків, ніж Тео. Однак Мерсі прагнула зберегти як приятеля й Тео. Їй страшенно подобалось пошивати в дурні двох коханців, не коячи адюльтеру у властивому розумінні цього слова. Завдяки недосвідченості вона відчувала власну неповторність.

Несподіванкою став Тео. Він реагував на ситуацію не як толерантний радикал з Берклі, а мов польський аристократ. Попри свою поетично-музичну богемність, лекції професорів-феміністок, загальноуніверситетську атмосферу сексуальної вседозволеності він пройнявся нестямними ревнощами.

Тео завжди був трохи примхливий і дивакуватий, ці риси становили частину його юнацького шарму. В розмовах він часто висловлював екстремістські, революційні погляди, мовляв, розшматувати вибухом бомби сотню невинних людей — невелика ціна за свободу всього суспільства в майбутньому. Проте Мерсі знала, що Тео ніколи такого не вчинить. Одного разу, повернувшись додому після двотижневих вакацій, вони побачили у своєму ліжку кубло з новонародженими мишенятами. Тео не заподіяв тим крихіткам шкоди, а просто виніс їх на вулицю. Цей учинок видався Мерсі дуже милим.

Та, виявивши, що Мерсі має ще одного коханця, Тео дав їй ляпаса. Потім розплакався й вимолював прощення. Мерсі простила. Її й досі тішив їхній зв'язок, а відтоді тішив ще дужче, бо Тео знав про її зраду і вона мала над ним більшу владу. Але Тео робився дедалі брутальніший, вони часто сварилися, спільне життя стало для них нестерпне, й Мерсі перебралася з тієї квартири.

Друге її кохання теж загасло. Мерсі мала ще кілька любовних приключок, проте й далі була приязна з Тео, і вряди-годи вони знову спали разом. Мерсі намірялася поїхати на Схід і там захищати диплом на ступінь магістра в одному з давніх університетів Нової Англії. Тео переїхав до Лос-Анджелеса, де писав п'єси і шукав сценаристської роботи. Одну з його коротких музичних п'єс навіть узяла невеличка трупа й мала давати три вистави. Тео запросив Мерсі на прем'єру.

Мерсі таки прилетіла в Лос-Анджелес на виставу. То було