Читати книгу - "Снігові кішки, Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Бігти далеко до місця з водою? — запитав Олег.
Кіт пирхнув.
— Недалеко. Метрів вісімдесят.
— Стометрівку можна пробігти за п'ятнадцять секунд десь. Я бігаю не дуже, тож побіжить Катя, — вирішив хлопець.
Кіт велично кивнув головою.
— А я… — підвілася дівчина.
— Повір, ти бігаєш швидше. Мене сестра на підборах обганяла.
Катя щось невтішне пробурмотіла, озирнулася. Витягла з кишені пластикову пляшку з-під мінералки, зняла мокру куртку, кинувши її на сніг та пішла до вежі. Коли вона рвонула всередину, кіт похитав головою і сказав:
— Ти зробив вибір.
— Вибір?! — обурено підібралося кошеня. — Ти її обдурив?
— Ні, — усміхнувся хлопець. — Стометрівку можна пробігти за п'ятнадцять секунд, я її й за дванадцять бігав. А ось змусити воду швидше набиратися навряд чи вдасться. Особливо у пляшку з вузьким горлом. Повернутись навряд встигнеш.
— Ох, і йолоп, — зітхнув Марті Сью.
І двері з гуркотом зачинилися.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снігові кішки, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.
