Читати книгу - "Снігові кішки, Тетяна Гуркало"

Свято все наближалося і наближалося. Повернулася сестра з пакетом цукерок та відібраними у бабусі дітьми. Слідом за нею прийшла ще одна сестра, двоюрідна, теж із чадами та життєрадісним чоловіком. Кошенята відразу стали в нагоді, зайнявши всю увагу шкідливих дітей. Після захоплених зойків, спроб розламати коробку і півгодинного скиглення маленької дівчинки Саші, Кен знайшов господарів — був обміняний на обіцянку добре поводитися і не бити в садку якогось Микиту.

Ще через годину нарешті прийшов Діма з обіцяною сосною.

Діти вбирали дерево. Дівчата накривали стіл. Чоловіча частина змилася на балкон: покурити, поговорити та вирішити, хто побіжить у магазин — як завжди з'ясувалося, що чогось не вистачає.

Все знайомо та звично, навіть затишно. У такі моменти почуваєшся потрібним і своїм. І не біда, що ти вже не маленький, давно не віриш у чудеса і приносити подарунки, начепивши фальшиву бороду, тепер твій обов'язок. Свято, воно ось тут, поряд. А приносити радість комусь не менш приємно, ніж радіти самому.